Законопроект передбачає дозвіл Експортно-кредитному агентству страхувати від воєнних ризиків інвестиції в Україні.
Комітет Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики на засіданні 23 травня схвалив до розгляду у першому читанні законопроект №9015 про страхування інвестицій від воєнних ризиків.
Про це ЦТС повідомив автор законопроекту, народний депутат Дмитро Кисилевський.
“Вже кілька місяців на контакті з Урядом перебувають агентство Miga (підрозділ Світового банку) та DFC (федеральне агентство розвитку США) – авторитетні структури, які страхують від воєнних ризиків інвестиції по всьому світу. Але їхня політика передбачає страхування лише іноземних інвестицій в Україні. Вітчизняні ж компанії не мають доступу до такого інструменту. Прийняття закону створить правові підстави для Експортно-кредитного агентства страхувати інвестиції від воєнних ризиків українських компаній в Україні”, – пояснив Дмитро Кисилевський.
На думку нардепа, за приклад Україна має взяти Ізраїль, який фактично перебуває у стані війни багато років, але це не заважає йому мати потужну економіку. Не в останню чергу це вдалося завдяки ефективному механізму страхування воєнних ризиків.
“Переконаний, що в умовах війни базове питання, яке має вирішити наша держава, – страхування інвестицій від воєнних ризиків. Цей механізм має з’явитись і запрацювати перед початком реалізації будь-яких програм відновлення інфраструктури та економіки”, – підкреслив парламентар.
Міжнародний досвід страхування воєнних ризиків вказує на те, що такий поліс для бізнесу має коштувати в середньому 1-3% від обсягу інвестицій. Власники полісу зазвичай можуть розраховувати на компенсацію до 90% збитків проекту, пов’язаних з війною.
Нагадаємо, наприкінці лютого поточного року ВРУ підтримала зміни до Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік”, яким передбачена можливість компенсації для власників морських суден, які заходять в українські порти, якщо такі судна отримають пошкодження чи будуть знищені росією. Компенсація ризиків за рахунок України є одним з кроків держави щодо забезпечення вільного судноплавства до українських портів та розширення номенклатури вантажів. Коли механізм запрацює, загальний обсяг компенсацій цього року має скласти до 20 млрд грн.
Європейський банк реконструкції та розвитку відновив роботу над планом модернізації порту Чорноморська.
Банк відновлює роботу з надання допомоги українському уряду в модернізації порту Чорноморська, яку призупинили після повномасштабного вторгнення рф в Україну.
Крім того, ЄБРР та Міжнародна фінансова корпорація (IFC) нададуть експертів і консультантів для допомоги Україні у підготовці тендеру для концесії та налагодженні зв’язків з інвесторами, повідомили в ЄБРР.
Перший етап — розробка технічно-економічного обґрунтування, наступний — проведення конкурсу серед бажаючих отримати в концесію термінали порту «Чорноморськ». Підготовку ТЕО профінансує Глобальний інфраструктурний фонд. Експертів і консультантів залучають Європейський банк реконструкції та розвитку і Міжнародна фінансова корпорація.
Віцепрем’єр-міністр з відновлення України Олександр Кубраков зазначив, що задача майбутнього інвестора — ефективно управляти терміналами морського порту «Чорноморськ» та розвивати їх.
Європейська комісія підтвердила, що розробила юридично прийнятні варіанти використання активів Росії – як приватних, так і державних – для відбудови України. Про це на брифінгу в четвер повідомив речник Єврокомісії Крістіан Віганд, передає “Європейська правда”.
За словами Віганда, станом на зараз на території Європейського Союзу заморожені активи російських фізичних і юридичних осіб, що перебувають під санкціями ЄС, на суму близько 24,1 мільярда євро. Санкції не передбачають конфіскації цих активів, оскільки це порушує законодавство.
“Та ми винесли пропозицію криміналізувати порушення обмежувальних заходів ЄС, і відповідні обговорення із іншими інституціями ЄС уже досягли значного прогресу. Це дозволить у випадку ухиляння від санкцій конфіскувати ці активи, що дозволить це зробити у відповідності до закону, у цьому випадку – кримінального права”, – пояснив представник Єврокомісії.
Що стосується державних активів Центробанку Росії, то їх так само не можна просто конфіскувати, але Єврокомісія наприкінці минулого року запропонувала інший шлях.
“Ідея полягає в, по суті, роботі з цими активами й використанні прибутків із них. Бо, знову-таки, ми маємо дотримуватись верховенства права і не можемо просто конфіскувати такі активи. Але, згідно з нашим юридичним висновком, можна працювати з цими знерухомленими активами”, – додав Віганд.
Європейський банк виділить півтора мільярда євро на відновлення Одеського регіону, але це не пов’язано із пошкодженнями через військові дії. Про це повідомила представник Програми ООН Тетяна Хоменко. За її словами, на Одещині за програмою відновлення України затвердили 11 проектів на реконструкцію, ще два чекають на затвердження.
Це буде капітальний ремонт, реконструкція інфекційної лікарні, ремонт першої клінічної лікарні та ще кілька шкіл у місті. Також це лікарні, школи та дитячі садки у регіоні, зокрема, на території Балтської громади. Конкурсний відбір відбувався у серпні-вересні минулого року, список об’єктів готувався спільно з громадами Одеської області. Зазначимо, що за кількістю проектів з реставрації Одеська область поступається лише Київській. Нагадаємо, що Одеська область планує провести чотири міжнародні експертні заходи щодо відновлення регіону, щоб приєднатися до розробки проектів у різних галузях.
Україна, як запевняють у Мінекономіки, хоче якнайшвидше стати повноправним учасником Європейського Союзу, тому всі повоєнні реформи будуть спрямовані на подальшу інтеграцію.
Український уряд розробив п’ять головних складників, на яких базуватиметься післявоєнна економіка країни. Про це 24 квітня 2023 року заявила міністриня економіки Юлія Свириденко, повідомляє пресслужба Кабміну України.
Так, за її словами, Україна має бути з потужною економікою, щоб якнайшвидше стати повноправним членом Європейського Союзу. Юлія Свириденко розповіла про п’ять складників, на яких у майбутньому базуватиметься економіка нашої країни. Це:
енергетична незалежність;
Україна — гарант світової продовольчої безпеки;
розвиток військово-промислового комплексу (Україна як спонсор європейської безпеки);
гуманітарне розмінування;
сильна IT-галузь, зокрема, у державних послугах і розвиток людського капіталу.
“Статус кандидата в ЄС для України був потужним сигналом солідарності європейської спільноти у нашій боротьбі за незалежність та територіальну цілісність. Щоб забезпечити нашу та європейську безпеку, Україна повинна мати стійку потужну економіку. Для цього ми маємо провести реформи, щоб запровадити структурні зміни в економіці”, — зазначила Юлія Свириденко.
Зазначимо, що 18 квітня 2023 року голова Кабінету міністрів Денис Шмигаль розповів про нову економічну модель України, яка буде створена після перемоги у війні з Росією. За словами прем’єр-міністра, уряд планує зосередитися на десяти ключових напрямках та реформах. А саме:
створення нової економічної моделі України як ресурсного центру Європи;
на реформі сектору цивільної безпеки;
на оновлення політики щодо ветеранів;
на реформі енергетики з упором на енергонезалежність та модернізацію;
Повоєнна відбудова України привернула значну увагу, й нещодавно з’явилося багато пропозицій щодо організації відбудови. Статті CEPR, German Marshall Fund (GMF), CASE, CASE Ukraine та Anders Aslund and Andrius Kubilius (A&K), збірка есе CESifo й декілька інших були опубліковані протягом минулих кількох місяців, і кожна з них пропонує дещо відмінний погляд та рекомендації.
Враховуючи невизначеність, пов’язану з тривалістю та інтенсивністю війни, а також тим, як вона зрештою завершиться, ці публікації переважно окреслюють загальні стратегічні принципи, які не залежать від того, як закінчиться війна. Щоб сприяти дискусіям про відбудову, які тривають, ми переглянули ці пропозиції та підкреслили їхні спільні риси та відмінності. Втішним є той факт, що у цих документів є багато спільного. Хоча диявол, як відомо, в деталях, важливо не випускати з поля зору «загальну картину», тому узгодження основних принципів перед зануренням у деталі завжди корисне.
Зауваження: у цій статті ми використовуємо терміни «відбудова» та «відновлення» як синоніми та маємо на увазі, що відбудова/відновлення – це не повернення до попереднього стану, а відбудова «краще, ніж було».
Якими є спільні принципи відбудови?
Перше і найважливіше, пропозиції погоджуються в тому, що мінімізація збитків, які Росія завдає Україні сьогодні, допоможе майбутній відбудові. Тому швидше та інтенсивніше надання зброї Україні та посилення санкцій для Росії – це необхідні умови успішної відбудови. Не менш важливою є фінансова підтримка функціонування української економіки. Водночас є розуміння, що деякі реформи, які уможливлять майбутню відбудову, можна втілювати вже під час війни, як записано, наприклад, у Меморандумі про взаєморозуміння для надання макрофінансової підтримки ЄС чи програмі МВФ. Розглянуті документи також загалом погоджуються, що принаймні на ранніх стадіях відновлення України військове страхування чи інші форми урядової підтримки будуть необхідними для зниження ризику приватних інвестицій.
Підтримка ЄС підкреслює інший ключовий принцип, із яким погоджуються усі статті, – те, що відбудова України має бути узгоджена із процесом вступу до ЄС. Отже, Україна має зберігати демократію та втілювати принципи ринкової економіки, основним із яких є верховенство права. Крім того, хоча воно й не завжди згадується безпосередньо, членство України в НАТО є не менш важливим, ніж входження до ЄС, оскільки членство в НАТО чи аналогічні гарантії безпеки є ключовим чинником для зниження ймовірності нападу Росії в майбутньому.
Водночас Україна має нести відповідальність за відновлення, щоб українські гравці мали вплив на відбудову та особистий інтерес у ній. Це можна реалізувати за рахунок створення спеціалізованої технократичної агенції відповідальної одночасно за відбудову та вступ України до ЄС. Конкретний дизайн, структуру, врядування та сфери відповідальності цієї агенції ще варто обговорити (наприклад, стаття GMF пропонує платформу під проводом G7). Хоча усі пропозиції визнають необхідність залучення гравців з-поза ЄС до відбудови, її прив’язка до вступу до ЄС природно передбачає, що Євросоюз буде значно залучений до низки питань, таких як регулювання бізнесу й торгівлі, енергетики, оподаткування, інше законодавство пов’язане з acquis, а також до відбудови (чи будівництва) певної інфраструктури, наприклад, прикордонних переходів чи залізниці. Отже, присутність експертів ЄС в агенції дуже бажана. Крім того, агенція має відповідати за координацію донорів, щоб їхні кошти використовувалися найбільш ефективно.
Судова реформа (або, ширше, реформа охорони правопорядку, яка включає не лише суди, але й прокуратуру та СБУ) також є ключовим пріоритетом відновлення. Необхідні кроки для її втілення зрозумілі, але система чинить значний спротив реформуванню, тому потрібен щільний моніторинг прогресу цієї реформи. Крім того, український уряд наразі має обмеження: в Україні немає тисяч чесних суддів для заповнення існуючих вакансій. Можливим рішенням може стати найм «аутсайдерів» (юристів, які не мають досвіду роботи як судді), але їх потрібно навчити відповідно до міжнародних стандартів, і Україна потребуватиме підтримки для проведення такого навчання.
Крім того, існує консенсус, що Україні потрібна реформа державного управління. Ця реформа уможливить усі інші зміни, такі як дерегуляція (економічна лібералізація), продовження реформ у сфері охорони здоров’я та освіти, реформування інших державних послуг. Загалом якісна бюрократія необхідна для ефективної (але меншої) держави, яка буде потрібна для відбудови та інтеграції до ЄС. У попередні роки було багато спроб реформувати державну службу, використовуючи, наприклад, проектну технічну допомогу та/або дуальний підхід, наприклад запровадження директоратів. Через велику інертність системи ці спроби мали незначний ефект. В ідеальному світі Україні потрібен корпус високопрофесійних і цілеспрямованих державних службовців, доброчесність яких поза сумнівами, які здатні розробляти політики на основі даних і свого професійного судження та нести відповідальність за реалізацію цих політик. На практиці, однак, посади в державних установах навряд чи є привабливими для висококваліфікованих людей. Потрібна раціоналізації зарплат разом із реформою правоохоронних органів – щоб чиновник не боявся, що його посадять за політичний вибір.
Пропозиції щодо відбудови також підкреслюють важливість продовження реформ, які показали добрі результати – передусім децентралізації, а також освіти, реформи охорони здоров’я та дерегуляції.Посилення конкуренції також є фундаментальною реформою для підвищення ефективності економіки та зниження впливу олігархів. Проте, придивившись до цих реформ, можна виділити кілька питань, які потребують ґрунтовного обговорення. Для децентралізації ключовим питанням є розподіл повноважень між районними й обласними радами та державними адміністраціями (а отже, між Президентом і Кабінетом Міністрів). Логіка реформи полягає в тому, що більшість повноважень мають отримати місцеві ради та їхні виконавчі комітети, а місцеві адміністрації мають стати регіональними представництвами центральної влади, а отже, призначатися Кабінетом Міністрів. Однак ця пропозиція, швидше за все, зустріне сильний спротив з боку чинних урядовців (які не бажають віддавати повноваження) і тому потребує широкого суспільного консенсусу. Аналогічно оптимізація мережі шкіл чи лікарень, злиття університетів або закриття «фабрик дипломів» зустрінуть опір на багатьох рівнях. Ці реформи вимагатимуть чітких дорожніх карт і роз’яснень того, як буде організовано надання відповідних послуг, як підвищуватиметься їхня якість, які компенсації будуть запропоновані тим, хто втратить через ці реформи.
Також існує загальна згода, що відновлення України має бути «зеленим», тобто Україна має зменшити споживання енергії шляхом впровадження енергозберігаючих технологій і збільшити виробництво зеленої енергії (зокрема водню). У середньостроковій перспективі Україна може збільшити видобуток природного газу, щоб замінити газ, який раніше постачала до ЄС Росія. Також одностайно рекомендована необхідність інтеграції українського та європейського енергетичних ринків. Водночас виникає питання про ступінь децентралізації у виробництві енергії (наприклад, чи залишити централізоване опалення в багатоквартирних будинках, чи встановити там індивідуальні системи опалення, а в останньому випадку – якщо індивідуальна система опалення використовує відновлювану енергію, як продати надлишок енергії в мережу тощо). Ці питання потребують ретельного розгляду експертами та урядом.
Усі розглянуті статті також погоджуються з тим, що реформу державних підприємств слід продовжувати, оскільки ці підприємства часто неефективно управляються та є джерелом корупції. Більшість підприємств потребують приватизації, і тут питання: (1) які підприємства приватизувати і (2) що має бути метою приватизації – максимізація доходів від приватизації? Її швидкість? Щось іще? Підприємства, які залишаються у державній власності, мають отримати належне корпоративне управління (деякі підприємства, такі як «Нафтогаз», «Укроборонпром» чи Укрзалізниця, потребуватимуть індивідуального підходу). Хоча очевидно, що державні установи не повинні управляти державними підприємствами, щоб уникнути конфлікту інтересів, реалізація цього принципу – чи стануть ці державні підприємства незалежними організаціями чи частиною холдингової компанії (Фонду національного добробуту) – є предметом подальшого обговорення.
Крім того, через війну значно виросла потреба в соціальній підтримці (ветеранів, людей з інвалідністю, внутрішньо переміщених осіб, біженців, які повертаються та ін.). Мінсоцполітики має намір змінити підхід до надання підтримки: від складної системи пільг і (невеликих) грошових виплат до індивідуальної підтримки домогосподарств, спрямованої на самозарадність. Для реалізації цієї реформи Міністерству та органам місцевого самоврядування знадобиться, серед іншого, велика кількість підготовлених соціальних працівників та психологів.
Нарешті, розглянуті документи підтримують ідею конфіскації російських активів, щоб хоча б частково оплатити відновлення України. Важливо мати суспільно-політичний консенсус щодо того, що агресор повинен заплатити, а також чіткий план, як ці кошти будуть використані.
Консенсус між цими пунктами вражає, але також є розбіжності та кілька суперечливих питань, які необхідно висвітлити.
Питання до обговорення
Ключовим пріоритетом у податковій реформі має бути спрощення податкових процедур, оскільки важливо усунути основну перешкоду для розвитку – дискрецію, яку податкові органи можуть застосовувати до платників податків в умовах нефункціонального правового режиму. Податкові ставки не є критичним питанням, тоді як зосередження на реформуванні податкового адміністрування, яке включає мінімізацію можливостей для корупції та оптимізацію процесів, може ефективно вирішити ці проблеми. Це також стосується митниці, де скасування податкових пільг, а також гармонізація обміну даними з країнами ЄС необхідні для створення рівних умов гри.
Ще два питання, які викликають гострі дискусії, – це пенсійна реформа та реформа ринку праці. Ці питання ще більше загострилися через велику кількість біженців та внутрішньо переміщених осіб. У пенсійній системі основним питанням є запровадження другого рівня (обов’язкових заощаджень). Головні проблеми тут – управління коштами (централізоване чи децентралізоване, державне чи приватне, дозволені механізми інвестування) та фінансування цього рівня. Спроби реформувати ринок праці зазвичай зустрічають опір тих, хто бажає зберегти поточну систему з сильним захистом працівників (на відміну від більшої гнучкості). На практиці цей захист поширюється лише на офіційно зайнятих, що може фактично зменшувати зайнятість (компанії будуть менш охоче наймати працівників, яких вони не можуть звільнити). Крім того, існує два паралельних ринки праці – офіційний і напівофіційний (за контрактом). На нашу думку, пріоритетом має бути більша гнучкість ринку праці в поєднанні з активними політиками на ринку праці, такими як (пере)підготовка. Вони мають бути спрямовані на більшу активність робочої сили – жінок, людей похилого віку, представників вразливих верств населення. Питання пенсійної реформи слід відкласти і розглядати разом із податковою реформою, оскільки пенсійні виплати становлять значну частку державних видатків.
Усі статті про відбудову сходяться на тому, що, незважаючи на сильне мінування землі та блокаду портів, український аграрний сектор почувається досить добре, і коли закінчиться війна, він має швидко відновитися. Однак для підвищення ефективності цього сектору та залучення інвестицій (у тому числі ПІІ) рекомендується відкрити ринок землі, тобто дозволити купувати землю компаніям та іноземцям (крім росіян). Певні обмеження щодо площі, яку може придбати одна особа чи підприємство, вимоги до прозорості компанії та інші ринкові правила можна обговорювати в рамках продовження земельної реформи. Ще одна «земельна» проблема – це ринок землі в муніципалітетах: відбудова потребуватиме будівництва нових житлових будинків та соціальної інфраструктури, і непрозорість чи корупція на ринку землі не мають стати цьому на заваді. Дизайн земельного ринку вимагає як технічної допомоги, так і широкої суспільної дискусії для досягнення прийнятного рішення.
Нарешті, два пов’язані суперечливі питання – політична реформа та реформа медіаринку. Не секрет, що олігархи часто використовують контроль над ЗМІ в політичних цілях. З іншого боку, оскільки в Україні немає усталеної традиції ідеологічних партій, присутність у ЗМІ є вагомим фактором успіху на виборах. Деякі пропозиції включають обмеження джерел фінансування партій лише державним бюджетом, обмеження медіаприсутності політичних партій або обмеження впливу певних осіб та організацій на медіа, кожне з яких може бути суперечливим і всі мають як позитивні, так і негативні сторони. Конкретні зміни в регулюванні політичних партій та медіаринку потребують ретельного обговорення зацікавленими сторонами.
Розглянувши різні підходи до відбудови можемо констатувати, що ці пропозиції мають багато спільного. Вони містять загальні рекомендації й переважно уникають конкретних рекомендацій щодо питань, які обговорює українське суспільство. Подальші пропозиції щодо відновлення, розрозблені із залученням усіх стейкхолдерів, можуть глибше зануритися в розглянуті тут проблеми для розробки конкретних політичних рішень.
Короткий зміст вищезазначеного обговорення представлено в наступній таблиці.
консенсусні питання
питання до вирішення (можливо, потребуватимуть технічної допомоги)
Україна прагне до ЄС і НАТО і проводить необхідні реформи
умови допомоги, координація донорів
Україна відповідальна за відбудову, одна координуюча агенція
структура агенції, модель управління, сфери відповідальності
Реформа судової системи/ органів охорони правопорядку є ключовою
заповнення вакантних позицій суддівреформи прокуратури та СБУ
новий дизайн та впровадження реформи державної служби
дизайн, фінансування та комунікація реформиможе знадобитися довгострокова робота державних службовців з країн ЄС чи інших країн в українських державних органах
децентралізація має тривати
розподіл повноважень між місцевими радами та адміністраціями; між президентом і Кабінетом Міністрів
енергетика
впровадження законодавства ЄСступінь децентралізації (дизайн) мережі
реформа держпідприємств
які компанії приватизувати?як структурувати управління компаніями, які залишаються у держвласності?
система соціальної підтримки
навчання соціальних працівників, психологівстворення реєстру клієнтів системи соціальної підтримки
конфіскація російських активів
процедури конфіскації російських активів в Україні та інших країнах
дискусійні питання
пропозиції/питання
податкова реформа
зосередитися на реформі податкового адміністрування, поки не стануть можливими правильні прогнози;реформування митного адміністрування;скасувати пільги й загалом прагнути до спрощення системи
пенсійна система
прагнути до підвищення зайнятості, підвищення пенсійного віку може бути необхіднимвідкласти запровадження «другого рівня» до часу, поки можливі більш-менш точні прогнози та проведений правильний перепис
реформа ринку праці
націлюватися на гнучкість та активні політики ринку праці (пере)навчання
ринок землі
відкрити ринок для підприємств та іноземців (окрім росіян) для залучення інвестиційорганізація ринку землі в населених пунктах
політична система
фінансування партій
медіа
обмеження та прозорість власності ЗМІ, структура медіаринку
Арбітражний трибунал при Постійній палаті Третейського суду в Гаазі зобов’язав рф виплатити 5 мільярдів доларів компенсації за збитки і втрачене майно Нафтогазу в Криму, починаючи з 2014 року.
Про це повідомив голова правління НАК Нафтогазу Олексій Чернишов.
За його словами, йдеться про відшкодування активів, спрямованих на розробку газових родовищ і розвиток іншої стратегічно важливої інфраструктури, яка стала однією з головних мішеней агресора під час окупації українського півострова дев’ять років тому.
“Вірю, що це не останнє рішення, яке буде ухвалено в Гаазі на користь нашої країни”, – написав Чернишов.
В НАК Нафтогаз додали, що Арбітражний трибунал підтвердив, що росія повинна в повному обсязі компенсувати збитки Нафтогазу, спричинені незаконним захопленням росією активів компаній Групи Нафтогаз у Криму.
Арбітражні рішення можна виконувати через механізм примусового виконання. Відтак, у разі відмови росії від добровільного виконання рішення суду, відповідно до Нью-Йоркської конвенції 1958 року, Нафтогаз має право розпочати процес визнання та допуску до примусового виконання рішення на території тих держав, де знаходяться активи російської федерації.
Суд встановив, що сума такої компенсації повинна дорівнювати справедливій ринковій вартості активів Нафтогазу до моменту їхньої експропріації. Попри наполягання росії на тому, що Нафтогаз не має права на будь-яку компенсацію за експропріацію його активів, Арбітражний трибунал не погодився з таким твердженням.
“Сума компенсації, встановлена цим рішенням, є найбільшою сумою, присудженою міжнародним арбітражним трибуналом як компенсація за експропріацію росією активів у Криму. Крім цього, суд ухвалив рішення, що росія повинна відшкодувати Нафтогазу витрати, пов’язані з цим арбітражним провадженням”, – йде мова у повідомленні.
Арбітражне рішення було винесено після слухань щодо визначення суми компенсації, які завершилися в березні 2022 року на тлі повномасштабного вторгнення росії в Україну.
Передісторія цього рішення: У жовтні 2016 року Нафтогаз та шість інших компаній Групи Нафтогаз ініціювали арбітражне провадження (справа PCA № 2017-16) проти російської федерації на підставі Угоди між Кабінетом Міністрів України та урядом російської федерації про заохочення та взаємний захист інвестицій, також відомої як українсько-російська Угода про захист інвестицій. Нафтогаз просить арбітражний трибунал зобов’язати російську федерацію виплатити компенсацію за порушення Угоди про захист інвестицій, у тому числі, за незаконну експропріацію стратегічно важливих енергетичних інвестицій Нафтогазу, що стали однією з основних мішеней російської федерації у Криму у 2014 році.
Усні слухання з питань юрисдикції та відповідальності відбулися у Палаці миру в Гаазі у травні 2018 року. У лютому 2019 року трибунал прийняв рішення на користь Нафтогазу. Трибунал підтвердив свою юрисдикцію на розгляд справи та визнав, що російська федерація в порушення своїх зобов’язань за Угодою про захист інвестицій незаконно експропріювала інвестиції Нафтогазу. Відповідно, поточна (друга) стадія арбітражного провадження стосується визначення розміру компенсації втрат Нафтогазу.
У липні 2022 року Гаазький апеляційний суд підтвердив юрисдикцію Арбітражного трибуналу у справі.
Йдеться про п’ять проєктів у сфері будівництва, виробництва, e-commerce та житлової нерухомості
Міністерство економіки повідомило про те, що команда інвестиційної платформи Advantage Ukraine підготувала та направила на розгляд до Американської корпорації з фінансування міжнародного розвитку (DFC) перші п’ять проєктів.
За словами заступника міністра Олександра Грибана, кожен із наданих проєктів оцінюватиметься окремо. Він також додав, що зараз ще кілька проєктів перебувають на обробці Advantage Ukraine, які інвестплатформа сподівається незабаром передати DFC. Зокрема, це проєкти у секторах логістики, глибокої агропереробки, енергетики, тваринництва та виробництва будівельних матеріалів.
Нещодавно DFC оголосила про готовність мобілізувати понад $1 млрд приватного капіталу для підтримки економіки України.
Мінекономіки та DFC взаємодіють у підготовці та формуванні списку інвестпроєктів за допомогою Advantage Ukraine. Проєктна команда ініціативи працює за підтримки Програми USAID “Конкурентоспроможна економіка України” та здійснює попередній відбір проєктів, співпрацюючи із заявниками.
Про це 24 Каналу розповів інвестиційний банкір Сергій Фурса. За його словами, ситуація в українській економіці покращиться після закінчення війни. Цьому, зокрема, посприяє повернення інвестицій до України.
Процес відновлення уже розпочався
Після закінчення війни в Україні поступове відбудеться відновлення економіки, що призведе до збільшення попиту на робочу силу. Відповідно знизиться безробіття та сповільниться інфляція.
Ціни не впадуть, такого не буде. Але як тільки закінчиться війна – темп зростання цін буде зменшуватись, хоча це уже почало відбуватися, – розповів Сергій Фурса.
За його словами, економіка завжди відновлюється коштом інвестицій. У теперішній ситуації, коли триває війна та існує певна невизначеність, ніхто не інвестує в Україну, а бізнес, який тут є дуже обережно поводиться з грошима. Але щойно війна закінчиться, то ділова активність відразу зросте і, як результат, зокрема зросте попит на робочу силу.
Туризм може допомогти
За час повномасштабного вторгнення Україна, можна сказати, стала брендом вільної країни, брендом сили волі, що дуже імпонує європейцям. Завдяки цьому міг би зрости туризм, що теж посприяє відновленню економіки.
“Сфера послуг – це дуже важливо, тому туризм також є важливою галуззю. Не впевнений, чи це буде наплив, чи ні, але справді буде зростання туризму. Точно відносно тієї точки, яка є зараз, коли він майже на нулі, а, можливо, й збільшиться в порівнянні з довоєнними роками”, – підмітив інвестбанкір.
Сергій Фурса нагадав, що навіть під час пандемії коронавірусу в Україні була велика кількість арабських туристів. Він висловив сподівання, що після війни арабський вектор туристів буде збережений. Водночас масштаб туризму європейців є поки невідомим.
Угода між Україною та МВФ: головне
Україна та Міжнародний валютний фонд досягнули попередніх домовленостей щодо низки питань, які підтримуватимуться 4-річною угодою про розширене фінансування (EFF). Ця програма від партнерів допоможе гарантувати Україні фінансову, зовнішньополітичну, цінову стабільність.
Щоб задовольнити вимоги цієї програми, Україна повинна виконати низку вимог. Зокрема, йдеться про відмову від фіксованого курсу долара. Тож Нацбанк повернеться до політики рухомого курсоутворення.
Голова НБУ Сергій Пишний повідомив, що Україна отримала перший транш від МВФ в рамках нової програми розширеного фінансування. Мовиться про приблизно 2,7 мільйона доларів.
29 березня Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) схвалив ініціативу «ЄС для України» – нову схему фінансування реконструкції та відновлення України.
Ініціатива дозволить державам-членам Європейського Союзу, країнам-партнерам і донорам підтримати реконструкцію та відновлення України. Фонд «ЄС для України» забезпечить посилення позик ЄІБ як для інвестицій державного, так і приватного секторів.
Ініціатива супроводжуватиметься пакетом технічної допомоги на суму 100 млн євро. Це забезпечить найкращу практику консультування з реконструкції й допоможе розробити інвестиційні проєкти.
ЄІБ також погодив виділення 1,8 млрд євро на фінансування сталого транспорту, корпоративних інновацій, чистої енергії, боротьби зі зміною клімату та цифровізації в Європі та в усьому світі.