Категорія: Публікації

Україна потрапила до топ-3 привабливих країн для інвестицій попри війну, що триває майже три роки.

Східна Європа стає дедалі привабливішою для німецького бізнесу. Дедалі більше компаній із ФРН уже інвестують чи планують найближчим часом інвестиції у регіон. Не в останню чергу йдеться і про Україну.

Про це пише Deutsche Welle.

“Найпривабливішими країнами для капіталовкладень вони [німецькі підприємці – ред.] вважають Польщу, Румунію та Україну, за ними йдуть Угорщина та Чехія. Значна частина запланованих на українському ринку проєктів буде реалізована вже цього року, попри російську агресію, що триває”, – йдеться у статті.

Перенесення виробництва до Східної Європи

Тенденцію перенесення виробництва в країни Східної Європи підтверджує опитування, проведене міжнародною консалтинговою компанією KPMG і “Східним комітетом німецької економіки”, в якому брали участь 133 компанії, що працюють у цьому регіоні.

Більш ніж половина з них (55%) вважають, що до кінця десятиліття значення східноєвропейських країн для їхнього бізнесу збільшиться. Водночас лише 7% налаштовані скептично.

Щодо інвестицій у Східну Європу, 42% респондентів повідомили, що вже заклали до бюджету на 2025 рік витрати на створення, розширення чи перенесення виробництва до Східної Європи, а 56% планують зробити це у найближчі 5 років.

“Добре відомі проблеми з інвестиційним кліматом у Німеччині змушують місцеві підприємства переводити своє виробництво за кордон. При цьому кращим напрямком є Центральна та Східна Європа. Німецький бізнес вже здійснив там масштабні інвестиції, добре знайомий з місцевими умовами і одночасно залишається поблизу рідної країни”, — пояснив представник KPMG Андреас Глунц.

На думку респондентів, цей регіон привабливий високим внутрішнім попитом та кваліфікованими кадрами. При цьому низька вартість робочої сили виявилася лише третьою за важливістю причиною.

Що приваблює інвесторів до України

Найнесподіваніший результат опитування – висока зацікавленість в інвестиціях в Україну, попри війну, що триває.

“Особливо варте уваги те, що третє місце серед найпривабливіших країн для інвестицій зайняла Україна. Це говорить про великий економічний потенціал цієї країни”, — наголосив виконавчий директор Східного комітету німецької економіки Міхаель Хармс.

Зі 133 опитаних компаній кожна п’ята (21%) вже виступає інвестором економіки України, а трохи більше третини (35%) збираються вкласти кошти до кінця цього року.

При цьому 41% компаній планує інвестувати в українську економіку в найближчі п’ять років, оскільки очікує на її прискорений вступ до ЄС. Це майже стільки ж компаній, скільки планує інвестиції в Румунії, і значно більше, ніж в Угорщині (35%), Чехії (31%) та Болгарії (22%).

“Попри війну, що триває, в Україну інвестують все більше міжнародних і німецьких підприємств. Ця країна має потенціал стати для Європейського Союзу енергетичним хабом, перетворитися на альтернативний виробничий майданчик і відігравати для європейських фірм значну роль у таких сферах, як IT і аутсорсинг”, — заявив голова відділу Центральної та Східної Європи у німецькому відділенні компанії KPMG Микола Кіскальт.

При цьому дві третини німецьких бізнесменів (67%) назвали політичні ризики та відсутність безпеки головними перешкодами для інвестицій у цілому в регіоні. Водночас корупція та бюрократія набагато менше хвилюють підприємців – проблемою їх вважають лише відповідно 38% та 31% респондентів.

Нагадаємо, Америка та Європа зацікавлені у перемозі України та досягненні нею довгострокового економічного успіху. Ексдержсекретар США Майк Помпео, який зараз входить до ради директорів глобального телеком-оператора VEON та його українського активу — “Київстар”, вважає, що західні союзники України мають допомогти їй перемогти у війні та підтримати економічне відновлення та зростання потужними інвестиціями.

Джерело: https://tsn.ua/groshi/nimeckiy-biznes-gotuyetsya-do-investiciynogo-bumu-v-ukrayini-deutsche-welle-2760477.html?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTEAAR1AMkL6sEzGnXkpymeag_9tXFjs0ttsV663R7FesTuIZcXwJMva7okFIXc_aem_oQLj4B97oMPi631FDDOmqw

Від початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року Російська Федерація завдала Україні збитків на понад 155 млрд доларів. Зруйновані житлові будинки, школи, лікарні, підприємства, теплові електростанції, трансформатори, Каховська ГЕС. Цілі міста знищені вщент російськими обстрілами та тактикою випаленої землі під час бойових дій.

Війна триває, і кількість знищеної української інфраструктури тільки зростає. Питання відновлення не просто стоїть на порядку денному — деякі постраждалі регіони, де не ведуться активні бойові дії, вже відбудовують за приватні, державні або грантові кошти. Та сама система відбудови зараз досить ускладнена різними підзаконними актами й урядовими розпорядженнями. Тому в Міністерстві відновлення ініціювали урядовий законопроєкт «Про засади відновлення України».

Свідомі створили цей матеріал як учасники мережі «Вікно Відновлення». Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win

Які зміни вносить законопроєкт «Про засади відновлення» у систему відбудови інфраструктури України?

Міністерство відновлення представило урядовий законопроєкт «Про засади відновлення» у травні 2024 року. Цей законопроєкт має зробити відновлення в Україні прозорим і підзвітним, залучити людей і забезпечити умови для сталого зростання економіки. Одна з головних його цілей — створити інструменти для того, щоб партнери були впевнені в надійній співпраці з Україною.

Війна, яку веде Росія проти України, призводить до величезних пошкоджень і руйнувань інфраструктури. За даними KSE Institute, станом на січень 2024 року росіяни пошкодили або зруйнували понад 250 тисяч житлових будівель. З них — 222 тисячі приватних будинків, понад 27 тисяч — багатоквартирних і 526 гуртожитків. Зруйновано або пошкоджено інфраструктуру 78 малих, середніх і великих приватних підприємств, а також 348 держпідприємств. 

Втрат зазнають усі сфери економіки України. До прикладу, аграрна сфера зазнала збитків на понад вісім мільярдів доларів. Також росіяни ударами по інфраструктурі пошкодили лікарні та комунальну інфраструктуру. Найбільше зруйнованої інфраструктури у Донецькій, Київській, Луганській, Харківській, Чернігівській і Херсонській областях.

Війна триває, але питання відбудови актуальне вже зараз. Відбудова соціальної та житлової інфраструктури має утримати економіку та забезпечити проживання українців. У регіонах, які були деокуповані навесні 2022 року, відбудова триває. На Київщині було зруйновано чи пошкоджено 29 тисяч будівель. З них, станом на квітень 2024 року, відновили понад 17 тисяч будівель.

На Чернігівщині пошкоджень зазнали понад п’ять тисяч об’єктів цивільної інфраструктури. Постраждали школи, лікарні та житлові будинки. Найгірша ситуація з відбудовою у Харківській, Донецькій і Херсонській областях. На Харківщині більше ведуть «ліквідацію наслідків збройної агресії» ніж реальну відбудову. В населених пунктах, які найбільше постраждали, поки не починають відбудову через близькість до лінії фронту. Така ситуація в Куп’янську, Старому Салтові та Чугуєві.

Станом на вересень 2024 року відбудова в Україні досі нормується законом «Про засади державної регіональної політики» та безліччю підзаконних актів уряду. Вони скеровані на унормування практичної сторони відновлення, з якою зустрічаються відбудовники та місцеві органи влади під час відновлення. 

Залучення у відбудову різних джерел фінансування — державних, місцевих, грантових і приватних — теж створює проблему контролю над проєктами відбудови. Регуляція фінансування та прозорість мають зробити публічними ці проєкти, і, найголовніше, знизити ризики корупції до мінімуму на проєктах відбудови. Регуляція та контроль здійснюються через Державне агентство відновлення.

Виконавча директорка Інституту законодавчих ідей Мартина Богуславець говорить, що потрібен комплексний закон, який би врегулював діяльність основних органів, відповідальних за відбудову. Також він має керувати використанням коштів на відновлення, розробкою стратегічних документів та програмами для цифровізації процесу відбудови, як «DREAM».

«З вересня 2023 триває розробка законопроєкту “Про засади відновлення України”, який мав би врегулювати ці питання. Водночас редакція законопроєкту, яку виносили на обговорення в Мінвідновлення, з вищезазначених питань вирішує лише закріплення системи “DREAM”. Це позитивний крок вперед, проте недостатній». 

За словами аналітикині, для уникнення корупційних ризиків під час відновлення України законопроєкт має містити положення щодо: 

1. Врегулювання використання коштів із фонду для фінансування проєктів відновлення; 
2. Удосконалення діяльності Агентства відновлення як ключового органу, відповідального за реалізацію проєктів відновлення;
3. Розв’язання питання щодо колізії розробки програм і планів відновлення в громадах.

Законопроєкт про відновлення вже критикували за надання збільшених повноважень уряду в системі контролю над фінансуванням відбудови. Асоціація міст України виступила із заявою щодо необхідності доопрацювання законопроєкту. 

Законопроєкт також вводить поняття «приватного» інженера-консультанта для проєктів відбудови. В Україні вже є державний архітектурно-будівельний контроль над забудовою, представники якого також ведуть проєкти відновлення. Повноваження інженера-консультанта дублюють повноваження органів державного контролю. В Асоціації вважають, що це вносить корупційні ризики в систему відбудови. 

Уряд отримує розширені повноваження, щодо контролю фінансування інфраструктурних об’єктів. Ця норма суперечить закону про децентралізацію, де основні повноваження щодо рішень по інфраструктурі віддані місцевим органам влади. Централізація цього процесу поставить під удар одну з головних реформ України за всі роки незалежності. 

Що таке система «DREAM» і як вона вплине на організацію відновлення?

Законопроєкт «Про засади відновлення України» регулює положення ведення та використання системи «DREAM» для управління проєктами відновлення. До неї мають доступ усі — чиновники, місцева влада, інвестори та навіть журналісти.

Зараз «DREAM» працює у тестовому режимі. Система має збирати, упорядковувати та публікувати відкриті дані на всіх етапах проєктів відновлення в режимі реального часу. Також вона дає можливість на кожному етапі контролювати результативність реалізації проєкту та зменшувати ризики, створювати точну звітність і покращувати загальну ефективність проєкту.

Через систему «DREAM» наповнюють реєстр пошкодженого та знищеного майна, реєструють проєкти відбудови, аналізують проєкти від фінансування до плану реалізації. Це має бути повноцінним моніторингом відбудови об’єктів інфраструктури. 

«Це дозволить на кожному етапі бачити, що відбувається з проєктом, чи не змінилася його кошторисна вартість. Якщо змінилася, то чому, хто за це відповідальний, хто здійснював перші проєкти роботи та чому він припустився помилок. Якщо ж все гаразд, маємо розуміти: чи встигаємо з термінами, а якщо не встигаємо — чому. Люди повинні заздалегідь розуміти, коли вони зможуть заїхати в оновлене житло, коли їхні діти підуть у відбудовану школу й так далі. З погляду партнерів — це можливість переконатися, що надані ними гроші витратили недарма», — заявляв заступник міністра розвитку громад Анатолій Комірний. 

Станом на вересень 2024 року в системі «DREAM» вже зареєстрували понад сім тисяч проєктів на відбудову. Їх загальний бюджет — понад 371 млрд гривень. Якщо законопроєкт «Про засади відновлення України» ухвалять, то система «DREAM» стане обов’язковою для ведення проєктів відбудови в Україні. Міністерство відновлення сподівається, що «DREAM» допоможе цифровізувати весь процес відновлення в Україні.

Мартина Богуславець говорить, що система «DREAM» дійсно будується за принципом «всі бачать все», що має значно підвищити прозорості проєктів відновлення.

«Хоча запровадження системи “DREAM” є позитивом, лише ця система не здатна забезпечити повною мірою прозору відбудову, адже для цього ще має бути створено незалежну систему ключових органів із підзвітними механізмами фінансування. 

Окрім того, важливо забезпечити оприлюднення інформації про ціни на матеріальні ресурси під час публічних закупівель (зокрема, й у сфері відновлення). Це дозволить порівняти ціни, закладені на відновлення об’єктів, із ринковими. Так можна буде встановити наявність або відсутність завищень вартості відновлення. Для цього у ВРУ зареєстрували законопроєкт №11057 від 04.03.2024, який наразі прийнято за основу», — говорить аналітикиня.

Директор із питань науки та розвитку Інституту громадянського суспільства Анатолій Ткачук вважає, що законопроєкт «Про засади відновлення України» у нинішньому стані не вирішує найбільш важливих питань. Проте їх необхідно вирішити для розумного та системного відновлення. 

«Складається враження, що головною метою ухвалення цього законопроєкту є законодавча фіксація одного із можливих інструментів у системі відновлення — “DREAM”. Це не є доброю практикою та пропонується вперше в Україні. Ухвалення цього законопроєкту може бути шкідливим для планування відновлення. Норми, закладені у цьому проєкті, нівелюють всю систему планування та вводять нові поняття, які суперечать тим, що зафіксовані у законодавстві», — підсумовує він цілі законопроєкту про засади відновлення в аналітичній записці.

Анатолій Ткачук говорить, що сам законопроєкт ускладнює розбудовану мережу законів і підзаконних актів щодо відбудови інфраструктури в Україні та вимагає більших змін до законодавчих актів, ніж про це говорять у міністерстві відновлення.

«В Україні є системний закон “Про засади державної регіональної політики”, який регулює значну частину питань відновлення. Проте реальна ситуація в цій сфері, наявність дублювання планувальних документів відновлення, відсутність чітких правил фінансування потребує внесення скоординованих змін до цілої низки законодавчих актів України. Зокрема, законів “Про засади державної регіональної політики”, “Про регулювання містобудівної діяльності”, “Про порядок вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою України”; Бюджетного кодексу України; Земельного кодексу України та Цивільного кодексу України».

Тому невідомо, чи зможе система «DREAM», як і сам урядовий законопроєкт, вплинути на відбудову в Україні, покращити її та знизити корупційні ризики. Поки законопроєкт перебуває на громадському слуханні. 

Політичні перспективи законопроєкту у Верховній Раді 

Законопроєкт про засади відновлення ще не подали до Верховної Ради. Тому його розгляд у комітетах Ради, а потім і на засіданні — очікується. Та цей законопроєкт, за словами народної депутатки від фракції «Слуга Народу» Олени Шуляк, є частиною виконання Україною плану «Ukraine Facility» від Євросоюзу. Завдяки йому Україна зможе отримати допомогу в 50 млрд євро.

Та на цей момент урядовий законопроєкт надає великі повноваження уряду у всій системі відбудови. Він передбачає, що відновленням займатимуться: Кабмін, Міністерство відновлення, Агентство відновлення (Рада доброчесності). А також профільні центральні органи влади — Міністерство охорони здоров’я, Міністерство освіти, МКІП та інші. Місцеві органи влади теж мають вести проєкти з відновлення, але розширені повноваження Кабміну централізують і саму відбудову. Кабмін отримає повноваження вирішувати, які об’єкти відбудовувати, а які — ні.

Використання системи «DREAM» для відновлення об’єктів інфраструктури за кошти держбюджету або на замовлення держави стане обов’язковим. Автори законопроєкту вважають, що це вплине на прозорість процесу. Проте за даними системи «DREAM» можна пріоритизувати певні об’єкти над іншими. Питання стоїть лише в тому, наскільки об’єктивною буде ця пріоритизація.

«Мета законодавчої рамки — забезпечити ефективне, прозоре та підзвітне відновлення України, зменшити збитки, спричинені збройною агресією РФ, та забезпечити стале зростання економіки. Запровадження цього законодавчого інструменту дозволить нам долати наслідки війни та створити умови для соціально-економічного зростання, покращити життєдіяльність населення та бізнесу», — прокоментувала законопроєкт на його презентації нардепка Олена Шуляк.

Увесь серпень Комітет Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування проводив публічні консультації щодо законопроєкту. Це означає, що його скоро передадуть у комітети для опрацювання і затвердження.

Виконавча директорка Інституту законодавчих ідей Мартина Богуславець говорить, що законопроєкт розширює і так широкі повноваження уряду у відбудові. Прозорі механізми використання коштів на відновлення дозволили б залучати більше міжнародної допомоги на відновлення. 

«Тому, ми в Інституті рекомендуємо в законопроєкті про відновлення встановити: обовʼязкову пріоритизацію проєктів відновлення; оприлюднення всієї інформації, щодо роботи комісії/робочої групи, яка прийматиме рішення про розподіл коштів; чітку процедуру визначення розпорядника коштів. Окрім того, саме органи місцевого самоврядування найбільш обізнані про потреби громади у відновленні. Тому ОМС повинні мати право самостійно подавати проєкти на фінансування. До того ж представники асоціацій ОМС, як і представники громадськості, мають входити до складу комісії/робочої групи, яка ухвалюватиме рішення про розподіл коштів», — підсумовує вона те, що необхідно внести до законопроєкту перед його розглядом у Верховній Раді.

Директор із питань науки та розвитку Інституту громадянського суспільства Анатолій Ткачук вважає, що законопроєкт «Про засади відновлення» ніяк не вплине на процес системного відновлення, яке зараз в Україні не відбувається. 

«Ухвалити в нас можуть будь-який законопроєкт, незалежно від його якості та необхідності. Все залежить від волі президента або від домовленостей тримачів основних голосів. Цей законопроєкт також може набути статусу закону, але працювати на системне відновлення він, на жаль, не зможе. Будуть потрібні зміни, якщо почнеться реальне відновлення. Враховуючи ситуацію на фронті, про комплексне відновлення територій вздовж лінії фронту та прикордоння з Росією зараз не може йти мови. А відновлення пошкоджень на інших територіях зараз не потребує нового закону», — говорить він. 

Законопроєкт «Про засади відновлення» вирішує тільки точкові проблеми відбудови, як от розподіл коштів, яких не вистачає на всі проєкти відбудови. Прозорість відбудови через систему «DREAM» поки не є досліджена через тестування системи. До того ж невідомо, чи пріоритизація відбудови враховує потреби місцевого населення, невідкладність відбудови об’єкта тощо.

Перед відновленням України стоїть основна задача — за яким принципом відбудовувати. Спершу там, де люди зараз, чи планувати на майбутнє; відбудовувати швидко чи модернізувати інфраструктуру згідно з новими стандартами. Законопроєкт цю задачу не вирішує.

Джерело: https://svidomi.in.ua/page/vidbuduvaty-ukrainu-yak-tse-khoche-robyty-uriad-u-zakoni-pro-zasady-vidnovlennia

На своєму засіданні 6 серпня Кабінет Міністрів України дозволив іноземним компаніям отримувати дозволи на будівництво в Україні без отримання ліцензій. Про це повідомив представник уряду у Верховній Раді Тарас Мельничук, передає Комерсант український.

Уряд ухвалив рішення щодо надання можливості іноземним компаніям та організаціям, які діють на території України через відокремлені підрозділи та постійні представництва, набувати право на провадження господарської діяльності з будівництва об’єктів.

Зміни вносяться до постанови КМУ № 314 від 13 березня 2022 року. Вони стосуються будівництва об’єктів, які належать до об’єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) класами наслідків.

Доповнено постанову положеннями, які передбачають, що декларація про провадження господарської діяльності може подаватися нерезидентами засобами Порталу Дія або через центр надання адміністративних послуг.

Мінцифри формуватиме запит на відомості про представництва іноземних субʼєктів господарювання (у разі бажання такого представництва подати декларацію) із подальшим надсиланням такого запиту Держстату та ДПС, за результатами формування якого Мінцифри будуть надані необхідні відомості.

Як пояснили у Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, право на будівельну діяльність надаватиметься шляхом безоплатного подання до органу ліцензування декларації про провадження господарської діяльності без необхідності отримання ліцензії на будівництво об’єктів.

Ухвалення цього акта дозволить удосконалити нормативно-правове регулювання діяльності іноземних компаній в Україні. Зокрема, дасть змогу представництвам польських компаній в Україні здійснювати роботи з облаштування пунктів пропуску на українсько-польському кордоні.

Такі роботи заплановані в межах реалізації Договору між Урядом України та Урядом Республіки Польща про надання кредиту на умовах пов’язаної допомоги від 9 вересня 2015 року.

Відповідна норма діятиме на час воєнного стану.

Що таке об’єкти із середніми (СС2) та значними (СС3) класами наслідків

Клас наслідків (відповідальності) будівель і споруд – це характеристика рівня можливої небезпеки для здоров’я і життя людей, які постійно або періодично перебуватимуть на об’єкті або які знаходитимуться зовні такого об’єкта, матеріальних збитків чи соціальних втрат, пов’язаних із припиненням експлуатації або з втратою цілісності об’єкта.

Усі об’єкти поділяються за такими класами наслідків (відповідальності):

• незначні наслідки – СС1;
• середні наслідки – СС2;
• значні наслідки – СС3.

До будівель і споруд класу СС3, як правило, відносять:

• об’єкти нафто- і газодобувної, газопереробної, металургійної, хімічної та інших галузей промисловості, обладнані пожежо- і вибухонебезпечними ємкостями і сховищами рідкого палива, газу і газопродуктів, особливо при їх зберіганні під тиском (технологічні трубопроводи, апарати, котли, газгольдери, ізотермічні резервуари ємністю понад 10 тис. кубометрів, резервуари для зберігання нафти та нафтопродуктів ємністю 30 тис. кубометрів і більше, посудини високого тиску тощо);
• об’єкти хімічної, нафтохімічної, біотехнологічної, оборонної та інших галузей, що пов’язані з використанням, переробкою, виготовленням і зберіганням хімічно токсичних, вибухо- і пожежонебезпечних речовин і промислових вибухових матеріалів, біологічно небезпечних речовин тощо;
• об’єкти вугільної і гірничорудної промисловості, небезпечні щодо пожежі, вибуху і газу відповідно до класифікації Держнаглядохоронпраці;
• будівлі головних вентиляційних систем на копальнях і рудниках;
• об’єкти атомної енергетики (АЕС, AETC, ACT), включаючи сховища і заводи з переробки ядерного палива і радіоактивних відходів, а також інші радіаційне небезпечні об’єкти за класифікацією Держатомнагляду;
• об’єкти гідро- і теплоенергетики  (ГЕС, ГРЕС, ТЕС,  ТЕЦ,  ГАЕС)  потужністю  понад 1,0 млн. кВт;
• мости і тунелі на дорогах вищої категорії, або протяжністю понад 1000 м чи прогоном понад 300 м;
• стаціонарні споруди знаків навігаційної обстановки;
• шлюзи і основні портові споруди на водних шляхах 1-го і 2-го класів ДСТУ Б В.2.3-1;
• будівлі і споруди крупних залізничних вокзалів і аеровокзалів;
• магістральні трубопроводи діаметром понад 1000 мм, або з робочим тиском понад 2,5 МПа, а також ділянки магістральних трубопроводів меншого діаметра і з меншим робочим тиском у місцях переходів через водні перешкоди, залізничні та автомобільні дороги;
• гідротехнічні споруди меліоративних систем із площею зрошення і осушення понад 300 тис. га і водоймищ об’ємом понад 1 кубічний кілометр;
• крупні елеватори і зерносховища, млинарські комбінати;
• житлові, громадські або багатофункціональні будівлі заввишки понад 100 м;
• будівлі основних музеїв, державних архівів, сховищ національних історичних і культурних цінностей;
• видовищні об’єкти з масовим перебуванням людей (стадіони, театри, кінозали, цирки, виставкові приміщення тощо);
• будівлі університетів, інститутів, шкіл, дошкільних закладів тощо;
• великі лікарні та інші заклади охорони здоров’я;
• універсами та інші великі торговельні підприємства;
• об’єкти життєзабезпечення великих районів міської забудови і промислових територій;
• великі об’єкти захисно-запобіжного характеру (протиселеві, протизсувні, протилавинні споруди, захисні дамби тощо).

До будівель і споруд класу СС2, відносять ті, що не належать до класу СС3:

• основні об’єкти металургійної промисловості, важкого машинобудування, нафтохімії, суднобудування, оборонної промисловості (доменні і мартенівські цехи, складальні корпуси, високі димові труби тощо);
• копри, машинні відділення добувних машин;
• об’єкти гідро- і теплоенергетики потужністю менше 1,0 млн. кВт, розподільні системи основних електромереж високої напруги (включаючи опори ліній електропередачі і відкритих розподільних пристроїв);
• ємкості для нафти і нафтопродуктів;
• шляхові полотна магістральних автодоріг, злітно-посадкові смуги, мости і тунелі протяжністю менше 1000 м, канатні дороги, вокзали, аеровокзали, вертолітні станції;
• магістральні трубопроводи;
• великі готелі, гуртожитки;
• об’єкти водопроводу і каналізації (включаючи водонапірні башти, очисні споруди, водозабори) промислових підприємств і населених пунктів;
• будівлі видовищних і спортивних підприємств, підприємств торгівлі, громадського харчування, служби побуту, установи охорони здоров’я;
• будівлі і споруди центральних складів для забезпечення життєвих потреб населення, склади особливо цінного устаткування і матеріалів, військові склади;
• житлові, громадські або багатофункціональні будівлі заввишки до 100 м.

До будівель і споруд класу СС1, як правило, відносять:

• всі об’єкти промисловості, енергетики, транспорту і зв’язку, сільського господарства і переробки сільгосппродукції, що не віднесені до класів СС3 і СС2;
• громадські будівлі, об’єкти фізкультури та спорту, що не віднесені до класів СС3 і СС2, а також усі тимчасові об’єкти, мобільні будинки;
• об’єкти внутрішньовиробничих доріг, комунікацій і продуктопроводів;
• парники, теплиці;
• опори розподільної мережі низької напруги, освітлювальні опори.

Джерело: https://www.komersant.info/uriad-dozvolyv-inozemnomu-biznesu-buduvaty-v-ukraini-bez-otrymannia-litsenziy/

Яка фінансова система може сприяти повоєнному відновленню та розвитку України? Новий звіт дає чітку відповідь: ефективна, конкурентоспроможна фінансова система, яка користується широкою довірою, дотримується визнаних стандартів доброчесності, відповідає процесу вступу до ЄС і яка визнана європейськими спілками банків та фондових ринків. Команда авторів, яка об’єднує провідних українських економістів та експертів з Мережі досліджень політики з питань європейської фінансової архітектури CEPR, наголошує, що добре продуманий фінансовий сектор – банки, ринки капіталу, страхування, іпотеки, а також фінансове регулювання та нагляд – може стати каталізатором відбудови України. Підготовка до вступу в ЄС може допомогти скерувати цей процес і зміцнити довіру українських та міжнародних інвесторів та громадськості.

Дискусії про повоєнну відбудову України неминуче починаються з фіксування величезного обсягу фізичних збитків, завданих під час російського вторгнення, і відповідною потребою у відбудові лікарень, житла, шкіл та іншої необхідної інфраструктури. Але ця трагедія також дає Україні можливість відновитися краще, ніж було, модернізувати країну в багатьох вимірах і бути готовою протистояти можливій подальшій російській агресії та стати важливим елементом системи безпеки НАТО (Becker et al. 2023, Gorodnichenko and Rashkovan 2022, Gorodnichenko et al. 2023)

Спустошена війною Україна потребуватиме величезної підтримки від своїх союзників. Ключове політичне питання полягає в тому, як забезпечити, по-перше, доступність ресурсів у достатньому обсязі, а по-друге, що ці ресурси будуть використані найбільш ефективно та сприятимуть сталому розвитку країни. Як ми стверджуємо в новому звіті (Carletti et al. 2024), обидва аспекти залежать від наявності помітно ефективної фінансової системи, яка користується широкою довірою. Фінансова система, що формується в Україні, має добре працювати на двох напрямках: спрямування інвестиційних коштів та впровадження належного управління за допомогою перевірки та моніторингу проектів по всій країні.

В обговоренні майбутнього України існує очевидний прецедент, коли США надали Європі значну допомогу після Другої світової війни. Програму відновлення Європи або план Маршалла 1947 року часто називають «золотим стандартом» відбудови територій після політичної, військової чи економічної руйнації, оскільки цей план втілили на початку ери безпрецедентного зростання і політичної стабільності. Важливо, що план Маршалла полягав не лише в наданні грошей, а радше в інституційних реформах, таких як встановлення глибоких зв’язків між європейськими економіками та світом, а також допомога у створенні ефективної фінансової системи в країнах-реципієнтах.

За три чверті століття з моменту запуску плану Маршалла світ накопичив багатий досвід відбудови та розвитку. В історії є багато невдалих спроб нав’язати проекти та керувати внутрішніми процесами, а також вражаючих прикладів співпраці, яка сприяла швидкому відновленню. Історії успіху вказують на необхідність значної відповідальності країни-реципієнта за координацію донорів і застосування базових стандартів управління разом із екологічними, соціальними та закупівельними стандартами. Відбудова та модернізація України відкривають широкі можливості використати ці уроки та забезпечити якнайшвидший і плавний перехід країни до розвиненої європейської економіки.

Згідно з цією точкою зору, канцлер Німеччини Олаф Шольц на саміті G7 у червні 2022 року в замку Ельмау, Німеччина, заявив, що існує консенсус щодо необхідності нового плану Маршалла. Відповідно перша велика міжнародна конференція G7 на тему «Відновлення, відбудова та модернізація України» у жовтні 2022 року підкреслила роль, яку відіграють інституції в управлінні та координації відновлення та відбудови, а також необхідність створення структури відновлення, яка приділятиме значну увагу транскордонним зв’язкам та поглибленню відносин України з ЄС, причому членство є одним із етапів цього процесу (G7 Germany 2022).

Ці прагнення потребуватимуть великих інвестицій. Кошти будуть частково залучені з державного бюджету Україні та від іноземних урядів. Частина іноземного державного капіталу надходитиме з міжнародних установ і таких джерел як Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) і Світовий банк. Але значну частину необхідних коштів доведеться мобілізувати з приватних джерел за кордоном. Проте така мобілізація буде неможливою без мобілізації внутрішніх заощаджень.

У цьому звіті є низка пропозицій щодо реформ і політик, необхідних для досягнення цих цілей. Ми підкреслюємо, що добре продуманий фінансовий сектор – банки, ринки капіталу, страхування, іпотеки, а також фінансове регулювання та нагляд разом узяті – може стати каталізатором відбудови та розвитку України. Ми також показуємо, як підготовка до вступу в ЄС може допомогти скерувати цей процес і зміцнити довіру інвесторів та громадськості.

Яка фінансова система може сприяти відновленню та розвитку? Для нас відповідь зрозуміла: ефективна, конкурентоспроможна фінансова система, яка користується широкою довірою, дотримується визнаних стандартів доброчесності, відповідає процесу вступу до ЄС і яку визнають європейські спілки банків та учасників фондового ринку.

Які стратегічні кроки необхідні для реалізації цього довгострокового бачення?

Принцип №1: інституційні рамки банківського сектору та фінансових ринків України мають бути узгоджені із регулюванням єврозони та Банківського союзу ЄС, зокрема в частині фінансового законодавства та практики нагляду

Щоб отримати доступ до світового капіталу та зблизитися з рештою Європи, Україна має інтегрувати свою фінансову систему до європейських ринків та інституцій. Це не означає, що Україна має скопіювати з нормативної бази єврозони все й одразу. Але для повної інтеграції в банківські та фондові ринки єврозони й відповідно отримання доступу до величезних ресурсів та досвіду, Україні потрібно буде прийняти низку правил єврозони.

Наприклад, під час руху до ЄС Україна може і має підписати офіційну угоду з Єдиним наглядовим механізмом ЄС, що допоможе узгодити стандарти та практики нагляду з тими, які зазвичай застосовуються в ЄС.

Аналогічно, впровадження європейських практик прозорості та звітності (наприклад, Міжнародних стандартів фінансової звітності, Ради з міжнародних стандартів сталого розвитку та Європейського органу з цінних паперів і ринків) має сприяти більшому доступу, принаймні для великих українських компаній, до іноземних фондових ринків (наприклад, Франкфурт, Лондон, Париж і Варшава), що розблокує потенційно значні інвестиції та зміцнить їхнє управління.

Ця ж логіка підказує, що стійкість і міжнародне визнання ринку іпотечного кредитування в Україні можна підтримати запровадженням правил щодо застави відповідно до міжнародної практики, наприклад, обмеженням співвідношення кредиту до вартості активів (loan-to-value) та вартості обслуговування боргу до доходу (debt-to-income), а також посилення ролі забезпечених облігацій і спеціалізованих кредитних установ, таких як ощадно-позичкові асоціації (кредитні спілки).

Нарешті, наближення інституційної структури до ЄС сприятиме входженню в Україну іноземних банків та інших фінансових компаній, що поглибить внутрішні ринки капіталу та посилить конкуренцію.

Принцип №2: Ефективність фінансового сектору можна значно підвищити шляхом створення визнаних каталітичних інституцій, здатних координувати міжнародних донорів та інвесторів, а також інтеграції іноземних ринків капіталу та вітчизняних фінансових установ

Ми пропонуємо створити три інституції, частково на базі існуючих, щоб зміцнити та розширити участь Україні в процесі відбудови та реформ.

Перша – Національна рада відбудови та реформ (НРВР), яка розроблятиме та комунікуватиме загальне бачення відбудови, прагнучи досягти згоди щодо програми реформ, та контролюватиме її реалізацію.

Друга – Український банк розвитку (УБР), який міг би посилити потенціал існуючих банків для відбудови країни та прагнення відновити краще, ніж було. УБР міг би залучати капітал на ринках для фінансування програм (наприклад, машинобудування, енергетики, будівництва житла) шляхом укладення угод про співфінансування з існуючими банками, тим самим збільшуючи їхню здатність інвестувати. Крім того, УБР кредитуватиме суб’єкти, що виконують інфраструктурні проекти (дороги, залізниці, реконструкція). Співвласниками УБР будуть національні та багатосторонні банки розвитку, щоб забезпечити процедури світового рівня, а також доступ до дешевшого капіталу на міжнародних ринках.

Третя – Платформа розвитку України (ПРУ), багатостороння платформа, за яку переважно відповідатиме Україна, присвячена стратегічному плануванню та координації донорів, пов’язаних із відбудовою під час та після війни. Уряд розмістить на платформі проекти для багатосторонніх і двосторонніх банків розвитку, щоб дослідити, як вони можуть співпрацювати. ПРУ також сприятиме застосуванню до проектів базових стандартів і заохочуватиме інституції розвитку об’єднуватися для фінансування окремих проектів.

Разом УБР та ПРУ зможуть полегшити доступ українських банків до міжнародних потоків капіталу, тоді як НРВР допоможе забезпечити широкий консенсус в українському суспільстві щодо порядку денного реформ.

Рисунок 1. Пропонована архітектура: нові інституції для фінансування відбудови

Принцип №3: Реформи фінансового сектору мають бути спрямовані на усунення післявоєнної спадщини та забезпечення ринкового розподілу капіталу

Існує очевидна необхідність рекапіталізації банків і компенсації збитків, спричинених непрацюючими кредитами, пов’язаними з війною. Для цього ж необхідне страхування від війни та різноманітні державно-приватні партнерства, щоб знизити ризики для інвестицій та кредитування в країні, яка, ймовірно, й надалі житиме із загрозою потенційної російської агресії.

Щоб підтримати досягнення ринкового розподілу капіталу, уряд має приватизувати державні банки, продавши пакети акцій інвесторам та іншим банкам, прагнучи до створення різноманітного та конкурентоспроможного (переважно) приватного банківського середовища з дещо обмеженою роллю установ, що залишаються у державній власності.

Принцип №4: Ширші реформи корпоративного управління, верховенства права, пенсійної системи тощо, а також сприятливе макроекономічне середовище, мають підтримувати розвиток фінансового сектору

За останнє десятиліття Україна досягла значних успіхів у зміцненні своєї макроекономічної системи та банківського сектору, але тепер ці досягнення потрібно доповнити ширшими реформами державного управління. Адже реформи фінансового сектору навряд чи принесуть стійкі переваги, якщо решта країни страждає від корупції, якщо домогосподарства не мають стимулів заощаджувати, якщо інвестори не можуть захистити свої проекти від експропріації, якщо ринки закриті для конкуренції та якщо олігархи контролюють більшу частину економіки.

Оскільки ширші реформи важливі для вступу до ЄС, можна сподіватися, що рішучість України приєднатися до Євросоюзу стане достатньо міцним інституційним якорем для їхнього впровадження.

Принцип №5: Віра в довгостроковий успіх України

Ми хотіли б відзначити останній ключовий інгредієнт: віру. Ми бачимо майбутнє України як вільної, демократичної та процвітаючої країни та повноправного члена ЄС як те, що породжує віру в розумінні Гершенкрона (1962). Ми сподіваємося, що інші поділяють нашу віру в довгостроковий успіх України не лише заради хоробрих українців, які захищають свої домівки та свободу, але й заради всіх, хто вірить у вільний світ.

Джерело: https://voxukraine.org/vidbudova-ukrayiny-varianty-polityky-dlya-pobudovy-efektyvnoyi-finansovoyi-arhitektury

Інвестиційний довідник від BDO Ukraine слугує життєво важливою платформою для інвесторів, надаючи важливу інформацію про відбудову України. Він ретельно окреслює ключові механізми та етапи, що мають вирішальне значення для залучення інвестицій, а також надає глибокий аналіз потенційних ризиків та ефективні стратегії їх пом’якшення. Посібник детально описує інвестиційні можливості, що охоплюють різні сектори економіки, приділяючи особливу увагу міжнародному фінансуванню та експортному кредитуванню. Крім того, він надає конкретні рекомендації щодо ретельного відбору інвестиційних проектів. Ми очікуємо, що наш посібник перетвориться на незамінний інструмент для тих, хто прагне зробити свій внесок у триваюче відновлення України.

Фахівці BDO в Україні зібрали в одному місці корисні поради та важливу інформацію для потенційних інвесторів, які мають намір інвестувати та сприяти відновленню України уже сьогодні. Інформація в Посібнику регулярно оновлюється та доповнюється актуальними матеріалами по темі.

Кроки для інвесторів 

1. Оберіть потенційно цікавий проєкт. Наприклад, інвестори можуть переглянути такі платформи:

• Карта інвестиційних можливостей України, підготовлена Європейською Бізнес Асоціацією в Україні 
• Державні агенції із залучення та підтримки інвестицій – UkraineInvest або Advantage Ukraine
• Системи, відповідальні за відновлення України
• Перегляньте ініціативи від UVCA: Ukraine Redevelopment Platform, 1% Pledge або UVCA Investors Club
• Ознайомтесь з посібником для інвесторів в український ІТ сектор
• Українські компанії та компанії зі значним українським капіталом, в які Ви можете інвестувати
• Звернутися до місцевого інвестиційного консультанта

2. Перевірте свою країну

• Можливості пом’якшення політичних та військових ризиків 
• Німецькі експортні кредитні гарантії – спрощені процедури для України 
• Міжнародні торгові палати / бізнес-асоціації

3. Створіть юридичну особу в Україні (якщо ваші інвестиції потребують цього). Нижче можна ознайомитись з деякими українськими ініціативами для інвесторів:

• Оподаткування в Україні
• Diia.City –пільговий податковий режим для інвестицій в ІТ-індустрію в Україні
• Оцінка збитків від війни
• Процес приватизації в Україні
• Програми державної фінансової підтримки
• Закон України «Про індустріальні парки»
• Ключовий законодавчий акт, який регулює захист персональних даних в Україні
• Ключові моменти щодо запобігання відмиванню коштів в Україні
• Доступ до фінансування ЄС
• Компенсація роботодавцям за працевлаштування безробітних та створення нових робочих місць
• Українське Е-резидентство для іноземців
• Режим в’їзду в Україну для іноземних громадян
• Посібник з електронної системи публічних закупівель в Україні

Дисклеймер: Будь ласка, зверніть увагу, що ця інформація є актуальною на дату публікації цього документа (23/03/2024). Ця публікація має виключно інформаційний характер і не повинна розглядатися як юридична, податкова чи фінансова консультація. Будь ласка, проконсультуйтеся з професійним консультантом для отримання індивідуальних рекомендацій. 

Джерело – https://www.bdo.ua/uk-ua/ukraine-recovery-2/investments-in-ukraine

Відповідна підтримка одного з найпотужніших донорів і грантодавців в Україні може бути швидко розгорнута у двох областях саме в цьому напрямку

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) надає активну допомогу Україні, акцентуючи на ресурсності та допомозі приватному сектору. 

Відповідні проєкти викликали зацікавленість партнерів з ЄБРР щодо відновлення Херсонської та Миколаївської областей. Про це було повідомлено під час зустрічі першого віцепрем’єр-міністра України – Міністра економіки України Юлії Свириденко з президентом ЄБРР Оділь Рено-Бассо. Зустріч відбулась в Лондоні.

«ЄБРР зацікавлений у тому, щоб саме приватний сектор став основою відновлення України. В цьому році банк продовжить підтримку українського бізнесу – вже розроблена низка конкретних проєктів у сферах енергетики, виробництва, логістики, агросектору та інших. Приватний сектор стане основою відновлення України, тому для нас важливо координувати зусилля міжнародних фінансових інституцій для більш ефективної та масштабної відбудови України з акцентом на приватний сектор.», – зазначила під час зустрічі Юлія Свириденко.

Під час зустріч обговорювався практичний алгоритм запровадження страхування бізнесу від воєнних ризиків, зокрема інструменти страхування суден, вантажів у дорозі чи на складах.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) надав €2,1 млрд в Україні у 2023 році після €1,7 млрд у 2022 році. ЄБРР, який є найбільшим інституційним інвестором в Україні, значно збільшив обсяги інвестицій після широкомасштабного російського вторгнення у лютому 2022 року і вже у жовтні 2023 року перевищив свою мету інвестувати €3 млрд в Україні протягом 2022-2023 років.

У 2023 році керівництво ЄБРР ухвалило рішення збільшити оплачений капітал банку на €4 млрд до €34 млрд з метою надання подальшої підтримки Україні. Інвестиції в Україні під час війни планується продовжувати на рівні €1,5 млрд на рік.

Протягом 2022-2023 років ЄБРР вдалося мобілізувати для України близько €1,6 млрд донорських коштів включно з нефінансованими гарантіями. Понад €409 млн з цієї суми було виділено у 2023 році. Майже половину донорських ресурсів надав Європейський Союз. Значні внески також зробили окремі донори, у тому числі Канада, Норвегія, Іспанія та Нідерланди.

 Глава Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) Оділь Рено-Бассо назвала підтримку України з боку Заходу «величезною» й такою, що затьмарює «план Маршалла» (план США з відновлення Європи після Другої світової війни). Її заява пролунала у відповідь критикам, яка стверджують, що союзники Києва зробили недостатньо для підтримки, а аткож на тлі розмов про необхідність конфіскації заморожених російських активів на користь України.

Джерело – https://zn.ua/ukr/business/jebrr-vvazhaje-privatnij-sektor-osnovoju-vidnovlennja-ukrajini.html

Що таке той реєстр збитків і як він співпрацює із реєстром Дії? Як туди потрапити, із яких грошей і за якою оцінкою відбуватимуться компенсації постраждалим? Поговорили про ці гострі питання із виконавчим директором Міжнародного реєстру збитків Маркіяном Ключковським.

• 27 червня 2023 держави-члени Міжнародного реєстру збитків, завданих агресією російської федерації проти України, обрали Маркіяна Ключковського на посаду виконавчого директора Реєстру.  

• Раніше Маркіян був партнером Asters, де співголовував практикою міжнародних арбітражних та судових спорів, а після повномасштабного вторгнення росії увійшов до складу робочої групи з розробки та впровадження міжнародно-правових механізмів відшкодування збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації.

Оля Веретільник (Спілка мертвих юристів) вступила у злочинну змову із Юрою Гайдаєм (Центр економічної стратегії) з метою записати інтервʼю із Маркіяном. Цей намір було зухвало реалізовано. 

Що таке міжнародний реєстр збитків і навіщо ви його створили?

Реально існуючого на сьогодні механізму немає, його потрібно створювати з нуля. На це є багато причин. Одна з них — це право вето Росії в Радбезі ООН. І, очевидно, відсутність згоди Росії добровільно співпрацювати в створенні такого механізму. І це не простий шлях, бо ми не маємо можливості опиратися на жоден існуючий прецедент в такій роботі.

Навесні минулого року група юристів, до якої я був долучений, почала роботу над створенням того, що ми називаємо компенсаційним механізмом для України або ж репараційним механізмом.

Компенсаційний механізм, який ми пропонуємо, складається з трьох компонентів. 

Перший компонент – це, власне, реєстр збитків, який повинен у собі зафіксувати інформацію про збитки, шкоду, травми та інші подібні речі, яких Україна та українці зазнали під час повномасштабного вторгнення Росії до України.

Другий компонент цього механізму – це компенсаційна комісія. Це орган, який буде розглядати ці клейми і виносити рішення, скільки збитків треба відшкодувати в кожному конкретному випадку.

І третій компонент – це компенсаційний фонд, який накопичує кошти, з яких, власне, ці виплати будуть здійснюватись. Цей фонд буде наповнювати або росія добровільно, або ж ми доберемося до російських активів самостійно і стягнемо їх на користь цього фонду.

Реєстр збитків – це тільки перший компонент цього механізму. Про його створення ми оголосили у травні цього року. Тепер ми готуємося до його повноцінного операційного запуску з тим, щоби люди, компанії і державні органи могли реєструвати там свої вимоги.

Тут варто дуже наголосити, що і Україна, і інші держави чудово розуміють, що сам по собі реєстр, який би він класний не був, не має ніякого значення. Ця база даних шкоди нічого не робить для реального відшкодування збитків. Тому і в самому статуті реєстру написано, що це тільки перший компонент компенсаційного механізму і держави будуть рухатися до створення інших його компонентів.

Тобто, крім власне реєстру, буде ще комісія, яка буде оцінювати інформацію в реєстрі, але її ще немає?

Так, абсолютно точно. Це такий квазісудовий орган який буде розглядати всі вимоги. По суті, оцінювати їх достовірність, оцінювати розмір збитків, які завдані в кожному конкретному випадку, і присуджувати суму до відшкодування.

Її дійсно ще немає, переговори по ній зараз йдуть. Це складний процес, бо не маємо на що опертися в якості прямого прецеденту, коли б такий механізм створювався без згоди протилежної сторони.

Коли можна буде подавати інформацію про завдання збитків, хто це може зробити і в якому форматі, якщо він вже є?

За нашим задумом і за правилами, які описані в статуті, клейми і інформацію про збитки можуть подавати і громадяни, і компанії, і держава Україна. Грубо кажучи, будь-яка особа, яка зазнала збитків, може це зробити.

Це буде все відбуватися виключно у цифровій формі через платформу, яка зараз створюється.

Як тільки ця цифрова платформа або хоча б її перші компоненти будуть готові, ми одразу відкриємо вікно для подачі вимог. В оптимістичному варіанті це мало би бути до кінця року. Можливо, це занадто оптимістично і ми будемо дивитися на початок наступного, але ми рухаємось якомога швидше, щоби поки докази всього того, що відбувається в Україні, ще свіжі, люди, компанії і держава мали можливість все зафіксувати.

Зараз існує можливість подавати заявку на реєстрацію збитків через Дію — це якийсь паралельний процес із тим, що відбувається з Міжнародним реєстром збитків?

Їх не можна назвати повністю паралельними, тому що вони переслідують трохи різні цілі.

Незважаючи на те, що цей механізм через Дію, який ви назвали, це реєстр пошкодженого та знищеного майна. Те, що по ньому виплачують, і називається компенсація, насправді то не зовсім компенсація.

Це, загалом, українська держава підставляє плече підтримки тим, кому це найбільше потрібно для відбудови житла і іншого якогось майна. І надає для цього відносно невеликі суми, будемо так говорити. Але водночас, цей реєстр є таким агрегатором і джерелом інформації про збитки, принаймні, в окремих сегментах економіки. Конкретно з прив’язкою до осіб, які постраждали.

Цей механізм дійсно має кілька зв’язків із реєстром міжнародним, про який ми говоримо. По-перше, ви цілком справедливо кажете, що це є своєрідним агрегатором інформації. Хоча воно не буде автоматично перетікати чи передаватися з одного місця в інше. Але оскільки ця вся інформація цифрова, це набагато простіше зробити.

Більше того, ми багато спілкуємося і з розробниками реєстру пошкодженого та знищеного майна, власне, з технічної точки зору, щоб зробити системи максимально сумісними і одна з одною, щоб цей процес був якомога простішим та безболісним.

Другий момент, в якому вони між собою взаємодіють — це те, що тією мірою, якою держава сплачує компенсації громадянам, держава на ті самі суми отримує права вимоги до держави-агресора.

Тобто це такий своєрідний регрес?

Своєрідний регрес, абсолютно точно. Хоча, зрозуміло, якщо громадяни вважають, що їхні збитки є більшими, ніж те, що їм компенсовано [можуть звернутись до реєстру].

Українська держава має безумовне право і всі можливості для того, щоб вимагати збитків від росії, реєструвати ці вимоги вже у Міжнародному реєстрі. Тому я й кажу, що це не зовсім паралельні речі, вони мають певну сумісність, але в глобальному сенсі вони просто переслідують різні цілі. Ми ж намагаємося зробити їх максимально сумісними і використати ті напрацювання, які вже є.

Як ви плануєте верифікувати інформацію про завдання збитків?

В наступних кілька місяців буде призначена так звана Рада реєстру. Це сім незалежних спеціалістів, які будуть, серед іншого, визначати різноманітні правила та процедури реєстру, зокрема і вимоги до подання заяв клеймів у різних категоріях, вимоги до доказів щодо них і до оцінки. Тому про більш конкретні правила можна буде говорити тоді, коли вони будуть готовими.

Якщо подивитися на цю тему з висоти пташиного польоту, то одним з найбільших челенджів роботи всього компенсаційного механізму, є кількість клеймів: без перебільшення ми очікуємо на мільйони клеймів. Якщо ми будемо їх розглядати кожен окремо по черзі, то це займе десятки, а то і сотні років. Тому ми повинні зробити якусь більш автоматизовану систему розгляду і оцінки вимог, там де це можливо.

Наприклад, у Маріуполі тисячі постраждалих, клейми яких про пошкодження або знищення домівок будуть доволі схожими. Наприклад, коли компенсаційна комісія ООН розглядала наслідки агресії Іраку проти Кувейту, кожній вимозі вона присвоювала певну вартість, якщо можна так висловитися. Якщо це екстраполювати на нашій реалії, то умовно це означатиме, що, квадратний метр в квартирі в Маріуполі оцінюється в певну суму грошей. Відповідно, власник квартири у 100 метрів автоматично може розраховувати на компенсацію, яка визначається математичним чином.

Там, де мова йде про більш унікальні випадки, там, звичайно, буде по-іншому все відбуватися, там буде оцінка безпосередньо фактично заданої шкоди. Я про це зараз кажу дуже попередньо, тому що, всі ці правила і підходи ще будуть визначені в майбутньому. Але якимось таким чином ми цілимося працювати.

Я вже передчуваю, що наступне моє питання теж передчасне, тому що порядку немає. Багато хто вже звернувся в українські суди і ЄСПЛ про відшкодування збитків. Зрозуміло, що буде купа судових рішень, де ці всі збитки зафіксовані. Чи це якось впливатиме на рівень достовірності інформації про збитки?

Конкретного правила ще немає, вони всі в найближчі місяці будуть сформовані. Наше робоче бачення цього питання таке: судові і арбітражні рішення будуть враховуватися для тієї чи іншої обставини, але вони не будуть мати приюдиції.

Тобто, якщо приходить позивач із українським судовим рішенням проти Росії на 100 мільярдів доларів, грубо кажучи, то це не означає, що вона автоматом конвертується в клейм, який буде задоволено. Йому буде дана оцінка, зокрема з точки зору того, чи відповідач, хто б це не був, брав участь у судовому процесі, чи він був повідомлений, як процес відбувався, наскільки він був об’єктивним.

Але така правова оцінка відбуватиметься вже на етапі компенсаційної комісії, на першому ж етапі внесення до реєстру достатньо буде подати лише судове або арбітражне рішення.

А щодо самого основного елементу цього механізму — фонду, з якого це все має відшкодовуватись. Як ви оцінюєте перспективи його створення і наповнення?

Я перспективи створення фонду оцінюю дуже добре. Це невід’ємна частина механізму, без неї механізм не має жодного сенсу. Бо так само як і реєстр, перетвориться на звичайну базу даних, так само рішення компенсаційної комісії без реальної виплати – це просто папірці. Ми не хочемо цього. Тому він буде створений і він має бути наповнений.

Тут є питання, звичайно.

В ідеальному світі держава-агресор прийде в себе, захоче повернутися в цивілізовані рамки відносин у світі, чи через мирний договір, чи якимось іншим чином, і погодиться самостійно цей фонд наповнювати. Робити це прямими фінансовими вливаннями, якоюсь часткою від доходу російського нафтогазового експорту, наприклад. У цьому є навіть певні переваги, тому що таким чином фонд може наповнюватися нескінчено довго до тих пір, поки всі заявники не будуть задоволені без якоїсь стелі, без якогось максимуму цієї компенсації.

Але для нас дефолтним сценарієм є те, що росія добровільно це робити не буде. Тому ми зараз концентруємо основну увагу на російських активах, шукаємо їх і розробляємо механізми для компенсації, щоб їх коштом були компенсовані українські заявники, які зазнали шкоди.

Я зараз нічого не скажу дивного, складна робота. Реакції інших країн, зокрема реакції ЄС, Німеччини всі публічні, вони всі виходять з того, що це безпрецедентно складно і матиме незрозумілі наслідки.

На що наша відповідь — точно так само незрозумілі є наслідки ситуації, коли держава, яка порушила основні принципи міжнародного права, залишається непокарана. Тому ми над цим працюємо і в міжнародно-правовому форматі шукаємо вирішення питань, таких як суверенний імунітет, який, в теорії, повинен захищати суверенні кошти держав, які знаходяться за кордоном.

На рівні Єврокомісії вже досить довго обговорюється конкретна ідея використання заморожених російських коштів . В США не так давно зареєстрований законопроєкт, який передбачає стягнення з конфіскацією державних коштів для цілей компенсаційного механізму. Ця робота іде, і раніше чи пізніше вона приведе до свого результату. Всі ж чудово розуміють, що якщо Росія не заплатить за відбудову України, то цей тягар ляже на світове співтовариство.

Я нещодавно спілкувався з Романом Качуром, нині заступником виконавчого директора в Раді директорів Світового банку, і якраз він менш оптимістичний щодо перспектив таких масштабних відшкодувань. Як ви бачите цей процес? Наскільки я розумію, одним з основних гальм до того, щоб почати ефективно стягувати заморожені активи РФ, і можливо, якісь інші активи, які на сьогодні є у вільному обігу, є страх створення прецедентів. Наскільки ви вважаєте, що це обґрунтовані аргументи, чи це скоріше політична аргументація для того, щоб уникнути складного, неприємного процесу, або елементарно не передавати в Україні активи, які можуть працювати на економіці окремих західних країн, особливо тих, які в попередні роки отримували значну вигоду від того, що там запарковані російські десятки і сотні мільярдів доларів.

Я не можу сказати, що це або-або. Це не взаємовиключні речі. Це дійсно істотні юридичні питання. Але це точно так само і політичні переживання, які справді сфокусовані на питанні створення такого прецеденту.

Якщо ми подивимося на це суто з юридичної точки зору, то справді, у міжнародному праві такі речі не робляться без згоди іншої держави, якою б вона не була. Єдиний спосіб зробити це без згоди іншої держави – це через Радбез ООН. Цей шлях, зрозуміло, заблокований.

Ми ж виходимо з того, що зобов’язання сплатити репарації за порушення міжнародного права вже існує. Воно існує, його ніхто не оскаржує, і воно виникає в той момент, коли держава вчиняє порушення міжнародного права. Тобто, росія вже винна.

Питання в тому, щоб визначити розмір цієї завданої шкоди і знайти спосіб її погашення.

Тому з юридичної точки зору ми вважаємо, що у нас всі аргументи, всі цеглинки цієї конструкції вже є. Вони всі в цілому або вже презентовані нашим партнерам, або знаходяться в процесі презентації, так би мовити. Але в цілому ця конструкція вже є.

Що стосується політичних міркувань, то ми це дуже добре відчуваємо. Кожна держава в першу чергу дивиться на себе, на свої проблеми і екстраполює ці неординарні рішення на себе і на ті обставини, в яких вона бере участь. І справді, оскільки ми таки робимо це в перекір тих самих прийнятих правил, що не можна робити нічого без згоди держави, якої це стосується, то це трошки створює дискомфорт.

Але наша відповідь на це полягає в тому, що ми на цю ситуацію дивимося максимально вузько. Ми не кажемо про те, що таким чином повинно відшкодовуватись будь-яке порушення міжнародного права. Ми говоримо про одне з найгрубших, найпотужніших, якщо можна так сказати, порушень – це агресія в порушення статті 2 статуту ООН. Факт, який визнаний 141 голосом країн на спеціальній сесії Генеральної асамблеї ООН, щодо якого Міжнародний суд ООН видав забезпечувальні заходи, фактично визнавши російське вторгнення незаконним, зобов’язавши Росію вивести свої війська.

Ми дивимося на всі ці обставини і кажемо, дивіться, ми хочемо такий порядок відшкодування застосувати лише у випадку, коли 1, 2, 3, 4 ми всі чотири галочки можемо поставити. А таких ситуацій, насправді, з моменту створення ООН, по великому рахунку і не було. Лише та ситуація, яку ми вже згадували, коли Ірак вторгся в Кувейт. Тоді на рівні Радбезу ООН була реакція і відповідні заходи були вжиті. Тому ми до цього ставимося спокійно. 

Я не дуже люблю проводити паралелі з поставками зброї, тому що це все-таки зовсім різні світи — зброя і міжнародне право. Але десь ці паралелі все-таки існують. Тому що те, що ще кілька місяців тому, не кажучи про два роки тому, здавалося абсолютно нереальним, політично неприйнятним і безпеково недопустимим на сьогодні є реальністю.

І ми таку саму поступову зміну позиції, пом’якшення позиції наших колег-партнерів бачимо з питань створення комісійного механізму. Впочатку воно викликало дискомфорт і боязкість.

Зараз вже про це всі говорять, і давним-давно вже перейшли від питання, чи можна це зробити, до питання, як це зробити. І це саме стосується відшкодування шляхом конфіскації російських активів. Даруйте за таку довгу відповідь.

Ну, тобто підсумовуючи, якщо вам вдасться вибудувати оцей логічний ланцюжок, починаючи від дій і відповідальності за неї, і підтвердженням через існуючі правові механізми того, що це є відповідальність РФ за агресію, за збитки і так далі, то це якраз мало би зняти напруження частини політиків, правників, котрі говорять, що ми тут створюємо прецедент волюнтаристського стягнення активів. І це відлякає інших інвесторів, можливо, сумнівних коштів і так далі.

Абсолютно точно. І плюс тут ще мусимо говорити про питання фундаментальних базових цінностей.

Тому що, якщо говорити про прецедент, то значно гірший, на наш погляд, прецедент буде, якщо опираючись на ці формальні правила міжнародного права, держава-агресор, яка здійснює найгірше порушення міжнародного права, яке можна тільки собі уявити, уникає відповідальності.

Тобто виникає ситуація, коли держава одні правила міжнародного права порушує, але ховає це за іншими для уникнення відповідальності. Це не є правильно. Я впевнений, що є держави у світі, які дивляться на цю ситуацію, з точки зору того, щоб оцінити можливі наслідки для своїх дій. Тому в цьому сенсі прецедент також може бути поганий, його якраз треба уникнути.

Мені здається, що це дуже важливий аргумент. Тому що відсутність покарання створює загрози подальшої дестабілізації, сміливих чи необґрунтованих кроків інших країн, необґрунтованих агресій, а це все ризики, а ризики – це більша вартість транзакцій, це шкода зростання світової економіки, і це, власне, те, в чому не зацікавлені, напевно 95% світового товариства.

Ми бачимо, що світ став настільки глобалізованим і взаємопов’язаним між собою, що поняття такого, як локальний конфлікт, фактично вже не існує. Тому що ми бачимо, як напад на Україну, агресія проти України, має наслідки і в Азії, і в Африці, і в Латинській Америці. і точно так само може мати наслідки будь-який інший конфлікт.

Тому ми також дивимося на нашу концепцію з точки зору того, що це є питанням захисту міжнародного права, захисту міжнародного rules-based order і захисту того світопорядку, в якому ми живемо, в тому числі з економічної точки зору.

Тоді, як я зрозуміла з вашого пояснення, зараз мають відбуватися такі кроки: в державах або в їх об’єднаннях, в яких є якесь майно росіян, мають прийняти законодавство, яке дозволяє якось це майно конфіскувати, віддати Україні. Потім має бути міжнародний договір, який описує, як цей Фонд створюється і як ці гроші спрямовуються на відшкодування збитків?

В принципі так, можна дискутувати, якому порядку це має відбуватися, чи спочатку міжнародний договір, а потім законодавство національне, чи навпаки. Але в цілому так, ці всі дії потрібно зробити, ми говоримо про сукупність дій і в контексті міжнародного права, і в контексті національного законодавства, в кожний із країн, яка залучена до цього процесу. Тому тут буде багато хореографії.

Скільки це може зайняти часу?

Я зараз банальність скажу, прогнози – дуже невдячна річ. Я візьму приклад відносно недалекого минулого. 18 травня 2022 року президент Зеленський створив робочу групу юристів, покликану працювати над розробкою та впровадженням компенсаційного механізму.

За пів року після того генасамблея ООН прийняла резолюцію щодо реперацій для України, в якій власне визнала необхідність в компенсаційному механізмі та рекомендувала створення реєстру збитків. Ще через пів року, за два дні до річниці президентського указу, вже було оголошено про створення реєстру.

З точки зору міжнародного права, це третя космічна швидкість, якщо не більше.

Такі речі так швидко ніколи раніше не відбувалися. У нас є певна високо піднята планка щодо темпу, який ми хочемо витримати і надалі. Чи вдасться це зробити, скажу на це відповідь знає тільки майбутнє. 

Нам потрібно знайти спільний знаменник в створенні комісійного механізму, на який погодяться багато важливих для нас держав, для кожної з яких це вперше в такому форматі. Тому я не готовий вказувати якісь часові рамки. Тут у нас все відбувається в режимі ASAP, as soon as possible.

Дедлайни тільки найжорсткіші.

Першоджерело – DeadLawyers.org

В умовах війни, що триває між Україною та Російською Федерацією, іноземним інвесторам стає складніше оцінювати ризики та знаходити успішні інвестиційні можливості. У таких небезпечних та непередбачуваних умовах, інвестиційна няня може стати незамінним партнером, який надасть підтримку та фахову експертизу для захисту та зростання капіталу.

Те, що таке інвестиційна няня?

Інвестиційна няня – це фінансовий професіонал, який діє в якості консультанта та менеджера для іноземних інвесторів, що мають інтереси в Україні. У контексті війни інвестиційна няня має глибокі знання про місцевий фінансовий ринок, економіку та політичну ситуацію, що дозволяє знаходити можливості та знижувати ризики.

Роль інвестиційної няні.

Аналіз ризиків: Інвестиційна няня проводить комплексний аналіз ризиків, пов’язаних з інвестиціями в Україні в умовах війни. Вона або він оцінює політичну та геополітичну ситуацію, економічні наслідки конфлікту та можливість регуляторних змін.

Портфельний менеджмент: Інвестиційна няня допомагає іноземному інвестору розробити та управляти диверсифікованим інвестиційним портфелем в умовах війни. Вона або він рекомендує розподіл активів, з урахуванням стійкості та потенційної прибутковості різних секторів та компаній.

Моніторинг ринку: Інвестиційна няня стежить за динамікою фінансового ринку та змінами у законодавстві, пов’язаними з війною. Вона або він надає регулярні оновлення клієнтам щодо поточної ситуації та впливу на їх інвестиції.

Рекомендації щодо безпеки: Інвестиційна няня розробляє стратегії безпеки для іноземних інвесторів, що допомагають зменшити ризики в умовах війни. Вона або він може порадити щодо захисту активів, використання страхових інструментів та додаткових заходів безпеки.

Переваги співпраці з інвестиційною нянею.

Експертиза та розуміння ринку: Інвестиційна няня має глибокі знання про український фінансовий ринок та розуміє його особливості в умовах війни. Це дозволяє іноземним інвесторам отримати інформовані поради та стратегічні рішення.

Мінімізація ризиків: Завдяки аналізу ризиків та розробці стратегій безпеки, інвестиційна няня допомагає знизити вплив воєнного конфлікту на інвестиції. Вона або він розуміє потенційні загрози та надає клієнтам інструменти для захисту.

Індивідуальний підхід: Інвестиційна няня розробляє стратегії, враховуючи індивідуальні потреби та цілі кожного клієнта. Це дозволяє створити інвестиційні рішення, що відповідають їхнім унікальним вимогам.

Заключення

Умови війни між Україною та Росією створюють надзвичайно складні умови для іноземних інвесторів. Інвестиційна няня може стати незамінним партнером, надаючи експертні знання та підтримку для захисту та зростання капіталу. Співпраця з інвестиційною нянею допоможе іноземним інвесторам ефективно управляти ризиками та знайти можливості в українському фінансовому ринку навіть в умовах воєнного конфлікту.

У той же час порядок отримання для відповідного інвестора є певним чином бюрократичним, складним і має багато формальностей. Юристи INTERLEGAL готові сприяти інвесторам шляхом представництва та лобіювання їх інтересів для отримання такого інструменту як інвестиційна няня.

З чого починати відбудовувати поруйновану війною країну і де брати гроші – розуміти це потрібно вже зараз, щоб не було пізно потім 

Понад рік Україна зазнає масштабних руйнувань внаслідок російської агресії. З початку війни економіка країни скоротилася майже на третину. Наразі власних коштів вистачає переважно на фінансування воєнних витрат, тоді як соціальні виплати значною мірою забезпечуються коштом фінансових надходжень від міжнародних партнерів.  

Попри це на часі необхідність формування максимально чіткої візії та, спираючись на неї, міцної й прогнозованої фінансової основи майбутньої повоєнної відбудови України. І вже не зарано. 

Українські урядовці, бізнес, науковці та громадський сектор разом з нашими міжнародними партнерами активно працюють над розробкою бачення пріоритетів майбутньої відбудови та формуванням відповідної інфраструктури. 

Як виглядатиме інфраструктура відбудови України та про які суми йдеться – читайте в матеріалі LIGA.net. 

Пріоритети в умовах війни 

Про пріоритети української влади у повоєнній відбудові країни нещодавно розповідав в інтерв’ю для LIGA.net заступник голови Офісу президента Ростислав Шурма, який курує на Банковій економічний блок. 

За його словами, структура потреб держави Україна виглядає так: «Базова потреба – щоби наша держава продовжила функціонувати. Це не відбудова, це щоби виплачувались пенсії, зарплати. Друге – швидка відбудова. Третє – масштабна відбудова». 

Отже, зараз найголовніше – виживання держави, що ніяк не пов’язано з відновленням. Наступний етап – так званий Fast Recovery Plan (План швидкого відновлення), у випадку з яким є більш-менш чітке розуміння, що треба відновлювати і хто за це відповідатиме. 

Швидке відновлення 

Цей етап відбудови пов’язаний насамперед із задоволенням потреб населення. Ідеться про: 

• відновлення житла; 
• відбудову критичної інфраструктури (електро-, тепло-, водопостачання, мобільний зв’язок тощо); 
• гуманітарну сферу (школи, лікарні, дитсадки); 
• транспортну інфраструктуру (дороги, мости). 

Для цієї роботи уряд створив спеціальний орган – Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України. Воно стало результатом об’єднання Укравтодору та Держагентства інфраструктурних проектів. 

Сфера відповідальності Агентства відновлення виходить за межі транспортної інфраструктури й охоплює також будівництво і реконструкцію житлових об’єктів, об’єктів соціальної сфери і громадського призначення, ЖКГ, енергетичної інфраструктури, захисних споруд тощо. 

Як зазначив голова Агентства Мустафа Найєм, пріоритетними будуть проекти у найбільш постраждалих регіонах – Одеській, Миколаївській, Запорізькій, Херсонській, Дніпропетровській, Донецькій, Харківській, Сумській, Чернігівській, Житомирській та Київській областях. 

Нещодавно президент підписав закон, який запроваджує механізм компенсації українцям за знищене або пошкоджене житло. Джерела фінансування цих компенсацій – Фонд відновлення, державний і місцевий бюджети, кошти МФО, інвесторів, міжнародних партнерів, а також репарації та конфісковані активи РФ.  

Детальніше, хто саме може розраховувати на компенсацію за знищене чи пошкоджене житло, можна ознайомитися за лінком.   

Внутрішні джерела фінансування 

Президент Володимир Зеленський заявляв про потребу в $17 млрд лише на Fast Recovery Plan. 

Це було ще в жовтні, до масштабних руйнувань енергетичної інфраструктури, нагадує в коментарі для LIGA.net нардеп Данило Гетманцев. Він є секретарем Національної ради з відновлення – дорадчого органу при президентові. З кожним наступним ворожим обстрілом сума збитків України через війну збільшується. 

«У нас щомісяця оновлюється оцінка завданих збитків. Йдеться про плюс два – три – п’ять мільярдів доларів щомісяця» 

Державний бюджет може запропонувати значно менші суми. Так, в бюджеті на 2023 рік передбачено 52,5 млрд грн на Фонд ліквідації наслідків агресії РФ. Це трохи менше як $1,4 млрд. 

В лютому уряд затвердив порядок використання цих коштів. Насамперед гроші підуть на будівництво та ремонт громадських будівель, житло для постраждалих від війни, закупівлю шкільних автобусів і спецтранспорту для закладів охорони здоров’я та комунальних підприємств. 

Крім згаданих 52,5 млрд грн, каже Гетманцев, держава різними шляхами планує виділяти додаткові кошти на відновлення. Зокрема, передбачено 5,3 млрд грн субвенцій місцевим бюджетам, 2 млрд грн з Держфонду регіонального розвитку, та ще деякі менші суми. Але це далеко не $17 млрд. 

Міжнародна допомога 

Отримати решту Україна воліє від країн-партнерів та міжнародних фінансових організацій. Каналів фінансування – багато. 

Наприкінці січня Євросоюз дав старт донорській координаційній платформі для відновлення України. Сам ЄС готовий виділити на проекти швидкого відновлення 1 млрд євро. 

Акумулювання коштів для відновлення України відбувається також через фонд при Світовому банку та міжнародний спецфонд для відновлення енергетики. 

Окремі країни також організовують свої фонди, як от Данія, яка виділяє для потреб України $1 млрд, з яких $0,4 млрд підуть на повоєнне відновлення. Щоправда, не прямо, а через фінансування данських компаній. 

Міжнародна допомога для України надходить і через офіційну фандрейзингову платформу United24. 

Розраховує Україна й на ще одне джерело фінансування – репарації від РФ та конфісковані російські активи. Але ця перспектива віддалена у часі, й розраховувати на неї принаймні цього року не має сенсу. 

Що маємо зараз і подальші пріоритети 

За даними Міністерства фінансів України, наданими LIGA.net, в 2022 році Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) виділив 1,05 млрд євро в рамках реалізації спільних інвестиційних проектів на фінансування заходів з підготовки об’єктів житлово-комунального господарства до опалювального сезону. 

Крім того, гроші пішли на відновлення та модернізацію постраждалих внаслідок бойових дій дорожніх об’єктів, зокрема штучних споруд та залізничної інфраструктури, електропостачання, теплопостачання і водопостачання, об’єктів житлово-комунальної інфраструктури, забезпечення енергоефективності та енергозбереження. 

Протягом вересня та жовтня 2022 року кошти ЄІБ у розмірі 1 млрд  євро надійшли до  спеціального фонду держбюджету. Водночас 50 млн євро з виділених ЄІБ кредитних коштів було спрямовано державному підприємству “Укренерго” для фінансування допоміжних послуг, балансування виробництва та споживання електричної енергії. 

В рамках фінансування вищезазначених заходів 400 млн євро було спрямовано Державному агентству автомобільних доріг України для забезпечення заходів з підтримки функціонування дорожнього господарства та транспортної інфраструктури в умовах воєнного стану. 

Зараз, за даними Мінфіну, готується рішення щодо спрямування в 2023 році 600 млн євро на проектування, відновлення, будівництво, модернізацію, облаштування та ремонт об’єктів будівництва. Йдеться насамперед про об’єкти громадського призначення, соціальної сфери, культурної спадщини, житлово-комунального господарства. 

Серед пріоритетів – інженерно-транспортна (автомобільні дороги загального користування державного значення), залізнична, енергетична інфраструктури, пункти пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення, інші об’єкти, що мають вплив на життєдіяльність населення, а також інфраструктура авіаційного, морського та річкового транспорту. 

Наприкінці минулого року прем’єр-міністр Денис Шмигаль повідомляв, що сума заявленої партнерами допомоги лише енергосектору України досягла майже $1,5 млрд. 

Хто отримає гроші  

Заявки на отримання коштів з Фонду відновлення зможуть подавати представники обласних та Київської міської держадміністрацій до Мінінфраструктури, Міненерго, МОЗ та МОН. Єдиного розпорядника коштів на відновлення в Україні не буде.   

Є інституційна рамка, на чолі якої стоїть віцепрем’єр-міністр (наразі це Олександр Кубраков), підпорядковане йому міністерство та спеціальне агентство з відновлення, зазначає у коментарі LIGA.net Данило Гетманцев. 

«Але єдиного розпорядника немає, оскільки каналів отримання фінансування багато. Частина з міжнародного фінансування, що йде через бюджет, – там напряму в угодах визначено міністерство, відповідальне за ті чи інші проекти з відновлення», – додає він.  

Проблемою може стати той факт, що на кошти з Фонду відновлення можуть претендувати лише голови областей. А мери міст та громад стають залежними від них, зазначає виконавча директорка Інституту законодавчих ідей Мартина Богуславець.   

Попри створення спеціальних робочих груп, які вивчатимуть заявки на отримання коштів, фінальне рішення ухвалюватимуть міністерства й уряд. Тож процес розподілу коштів буде централізованим і функціонуватиме в “ручному режимі”, тобто непрозоро і непублічно, вважає Богуславець. 

Масштабна відбудова 

Щодо фінансування етапу масштабного повоєнного відновлення – конкретики ще менше. 

Згідно з державним Планом відновлення, представленим українською урядовою делегацією в липні 2022 року в швейцарському Лугано, “план Маршалла” для повоєнної України розрахований на 10 років та оцінюється в $750 млрд. 

Як уточнював в інтерв’ю LIGA.net Ростислав Шурма, джерела отримання цих коштів можуть бути різними. Це і міжнародні урядові кошти, і репарації та конфісковані російські активи, і концесійний капітал. Але головне потенційне джерело – приватний капітал.  

На думку заступника голови ОП, саме від об’ємів приватного капіталу залежатиме успішність масштабного відновлення, бо 80% з тих $750 млрд – це саме приватний капітал.  

Українські урядовці добре розуміють, що залучення коштів приватних інвесторів неможливе без структурних реформ, насамперед у частині верховенства права та антикорупційних здобутків.  

«Ми зараз працюємо з нашими міжнародними партнерами – BlackRock та J.P. Morgan – над формуванням банку розвитку або фонду розвитку, які стануть першим локомотивом інвестицій у перші десятки-сотні проектів і які допоможуть відкрити Україну для всього світового бізнесу» 

Крім того, Мінекономіки створило платформу Advantage Ukraine, на базі якої відбувається комунікація з потенційними інвесторами. За даними міністерства Україна отримала вже понад 500 інвестиційних запитів. 

В рамках роботи зі стимулювання міжнародних інвестицій Мінекономіки активно намагається впровадити в Україні, зокрема, страхування військових ризиків бізнесу. Перемога на цьому фронті стане переломним моментом на шляху до суттєвого збільшення потоку іноземних приватних інвестицій в розвиток української економіки. Певні успіхи вже є. 

https://finance.liga.net/ua/ekonomika/article/gde-ukraina-vozmet-dengi-na-poslevoennoe-vosstanovlenie-i-na-chto-ih-potratit

Як наповнюється Фонд ліквідації наслідків агресії РФ, яка сума збитків від війни, коли Україні почнуть передавати гроші від вилучених активів РФ, та як для країни має працювати так званий “план Маршалла” – про це Українському Радіо розповів економіст, радник президента України Олег Устенко. 

Про Фонд ліквідації наслідків агресії РФ 

Фонд ліквідації наслідків збройної агресії РФ створили. Але одна справа – організаційні питання, пов’язані з його створенням, а інша – на що підуть ці кошти. Якщо ми подивимося на наповнення цього фонду і на останню постанову Кабміну, мова йде про 6,6 мільярда гривень. Це замалі кошти для повноцінного відновлення української економіки й взагалі країни. Збитки, яких ми зазнали в цій війні, набагато вищі, ніж 750 мільярдів доларів, як оцінювалося раніше. 

Тому починає працювати велика конференція в Лондоні, пов’язана саме з питаннями відновлення української економіки. Завдані Росією збитки мають бути повністю компенсовані. Це одна з позицій, яка обговорюється і в мирному плані президента Зеленського. Збитки – це і будівлі, які були пошкоджені російською армією, і підприємства, які треба відбудовувати вже на новому техніко-технологічному укладі, і критична частина нашої ключової інфраструктури. 

Про розмір збитків 

Ми говоримо про відновлення по двох напрямках. Перший – швидке відновлення. Негайно і зараз. Тут мова йде про найбільш критичну частину ключової інфраструктури. Відтак 6,6 мільярда гривень спрямовані саме на її відновлення. 

За попередньою оцінкою, один трильйон доларів, або ж 40 трильйонів гривень – це прямі та непрямі збитки, які ми отримали від Росії. Відтак вони мають нам компенсувати й ті борги, що нам доводилося робити, і відсотки, які ми сплачуватимемо за цими боргами, і втрачене майно. Також потрібне буде моральне відшкодування. 

Про кошти від російських активів, вилучених за кордоном 

Нині головне питання полягає в тому, що заарештовані кошти Росії, зокрема їхнього Центробанку та номенклатури, негайно мають почати передавати для потреб України. Ми сподіваємося, процес їх передачі вже розпочався. Очікуємо, що перші кошти мають почати заходити в Україну достатньо швидко – у перспективі місяця-двох. 

Про державні інвестиції 

Виділені 6,6 мільярда гривень, як і будь-які державні інвестиції в інфраструктурні проекти, дають можливість працювати насамперед приватному бізнесу. Не може бути бізнесу, коли в тебе немає доступу до електроенергії, або вона подається за незрозумілим графіком. Не може бути бізнесу, якщо немає логістичного коридору і ти не можеш перевозити товари просто тому, що немає моста, маєш перевозити якимись іншими шляхами, що збільшує транспортні витрати, а відповідно собівартість та ціну. Тож державні інвестиції такого плану дають можливість отримати додатковий імпульс для розвитку економіки. 

Про “план Маршалла” для відбудови України 

Коли мова йде про повну відбудову України, йдеться і про те, що треба буде відбудувати всю зруйновану інфраструктуру. І тут ти отримуєш додатковий імпульс для економічного зростання не просто через те, що держава витрачає кошти, а за рахунок того, що з’являються нові робочі місця в галузях, що пов’язані з будівництвом. Та й загалом з’являються нові робочі місця, бо люди отримують додаткові кошти, а відповідно можуть витрачати більше. Це класика перезапуску економіки. 

Ось чому говорять про так званий “план Маршалла” для відбудови України. Він будувався на тому, що давав імпульс для розвитку за рахунок державних інвестицій в інфраструктуру. Ти можеш збудувати інфраструктуру і створювати умови для нормального розвитку вже приватного бізнесу. І приватний бізнес тоді отримує можливість для зростання. Головне завдання в післявоєнний період – якомога швидше повернути нашу економіку на довоєнний рівень. 

«Сума збитків, завданих війною Росії проти України – трильйон доларів» – радник президента Устенко 

Як наповнюється Фонд ліквідації наслідків агресії РФ, яка сума збитків від війни, коли Україні почнуть передавати гроші від вилучених активів РФ, та як для країни має працювати так званий “план Маршалла” – про це Українському Радіо розповів економіст, радник президента України Олег Устенко. 

Про Фонд ліквідації наслідків агресії РФ 

Фонд ліквідації наслідків збройної агресії РФ створили. Але одна справа – організаційні питання, пов’язані з його створенням, а інша – на що підуть ці кошти. Якщо ми подивимося на наповнення цього фонду і на останню постанову Кабміну, мова йде про 6,6 мільярда гривень. Це замалі кошти для повноцінного відновлення української економіки й взагалі країни. Збитки, яких ми зазнали в цій війні, набагато вищі, ніж 750 мільярдів доларів, як оцінювалося раніше. 

Тому починає працювати велика конференція в Лондоні, пов’язана саме з питаннями відновлення української економіки. Завдані Росією збитки мають бути повністю компенсовані. Це одна з позицій, яка обговорюється і в мирному плані президента Зеленського. Збитки – це і будівлі, які були пошкоджені російською армією, і підприємства, які треба відбудовувати вже на новому техніко-технологічному укладі, і критична частина нашої ключової інфраструктури. 

Про розмір збитків 

Ми говоримо про відновлення по двох напрямках. Перший – швидке відновлення. Негайно і зараз. Тут мова йде про найбільш критичну частину ключової інфраструктури. Відтак 6,6 мільярда гривень спрямовані саме на її відновлення. 

За попередньою оцінкою, один трильйон доларів, або ж 40 трильйонів гривень – це прямі та непрямі збитки, які ми отримали від Росії. Відтак вони мають нам компенсувати й ті борги, що нам доводилося робити, і відсотки, які ми сплачуватимемо за цими боргами, і втрачене майно. Також потрібне буде моральне відшкодування. 

Про кошти від російських активів, вилучених за кордоном 

Нині головне питання полягає в тому, що заарештовані кошти Росії, зокрема їхнього Центробанку та номенклатури, негайно мають почати передавати для потреб України. Ми сподіваємося, процес їх передачі вже розпочався. Очікуємо, що перші кошти мають почати заходити в Україну достатньо швидко – у перспективі місяця-двох. 

Про державні інвестиції 

Виділені 6,6 мільярда гривень, як і будь-які державні інвестиції в інфраструктурні проекти, дають можливість працювати насамперед приватному бізнесу. Не може бути бізнесу, коли в тебе немає доступу до електроенергії, або вона подається за незрозумілим графіком. Не може бути бізнесу, якщо немає логістичного коридору і ти не можеш перевозити товари просто тому, що немає моста, маєш перевозити якимись іншими шляхами, що збільшує транспортні витрати, а відповідно собівартість та ціну. Тож державні інвестиції такого плану дають можливість отримати додатковий імпульс для розвитку економіки. 

Про “план Маршалла” для відбудови України 

Коли мова йде про повну відбудову України, йдеться і про те, що треба буде відбудувати всю зруйновану інфраструктуру. І тут ти отримуєш додатковий імпульс для економічного зростання не просто через те, що держава витрачає кошти, а за рахунок того, що з’являються нові робочі місця в галузях, що пов’язані з будівництвом. Та й загалом з’являються нові робочі місця, бо люди отримують додаткові кошти, а відповідно можуть витрачати більше. Це класика перезапуску економіки. 

Ось чому говорять про так званий “план Маршалла” для відбудови України. Він будувався на тому, що давав імпульс для розвитку за рахунок державних інвестицій в інфраструктуру. Ти можеш збудувати інфраструктуру і створювати умови для нормального розвитку вже приватного бізнесу. І приватний бізнес тоді отримує можливість для зростання. Головне завдання в післявоєнний період – якомога швидше повернути нашу економіку на довоєнний рівень. 

https://suspilne.media/512157-suma-zbitkiv-zavdanih-vijnou-rosii-proti-ukraini-triljon-dolariv-radnik-prezidenta-ustenko/