Конференція з питань відновлення України, яку Велика Британія та Україна спільно проведуть у Лондоні в червні 2023 року, стане продовженням циклу щорічних заходів, останній з яких було проведено Швейцарією спільно з Україною в Лугано.
Попередня конференція, яка пройшла вперше під час російської агресії проти України, започаткувала принципи Лугано, що заклали основу для відбудови України та об’єднали зусилля всього світу.
Після заходу в Лугано міжнародне співтовариство надавало значну надзвичайну допомогу Україні. Але масштаб потреб щодо стабілізації та відновлення, яких Україна потребує після російських атак, вимагає більш широкої мобілізації держав та приватного сектору. Україна вже запропонувала ініціативи для подальшого руху у відбудові відповідно до цих принципів і зобов’язань, незважаючи на обставини війни.
Конференція з питань відновлення України (Ukraine Recovery Conference) присвячена трансформації України і символічно започаткована в Лондоні у 2017 році як Конференція з питань реформ в Україні (Ukraine Reform Conference).
Мета URC 2023
URC 2023 буде зосереджена на мобілізації міжнародної підтримки для економічної та соціальної стабілізації України та подальшого процесу відновлення від наслідків війни, у тому числі шляхом екстреної допомоги для негайних потреб та фінансування участі приватного сектору в процесі відновлення.
Учасники
Ми очікуємо широкої участі міжнародної спільноти, міжнародних фінансових установ, приватного сектору та громадянського суспільства для мобілізації підтримки України, особливо нагальних потреб.
Ми прагнемо, аби приватний сектор відігравав провідну роль, застосовуючи свій досвід і підтримуючи відновлення України. І запрошуємо інвесторів розглянути конкретні сектори та можливості. Для цього Україна продовжує впроваджувати амбітну програму реформ і шукати шляхи підтримки інвестицій та зменшення ризиків.
Просимо звернути увагу, що кількість відвідувачів конференції обмежена з міркувань безпеки. Участь у конференції можлива лише за умови наявності запрошення від приймаючої сторони. Додаткова інформація про програму конференції буде опублікована ближче до дати проведення заходу.
Україні потрібні гроші на відбудову і розвиток. І потрібні вони не після війни, а вже зараз. Станом на початок 2023 року потреби на відновлення України оцінювались в 750 мільярдів доларів.
Одним із джерел фінансування потреб України на відновлення можуть і мають стати іноземні інвестиції. Але з цим наразі є проблеми, бо закордонні інвестори бояться заходити в країну під час війни.
На початок 2023 року потреби на відновлення України оцінювались у $750 мільярдів
Україні потрібні гроші на відбудову і розвиток. І потрібні вони не після війни, а вже зараз. Станом на початок 2023 року потреби на відновлення України оцінювались в 750 мільярдів доларів.
Одним із джерел фінансування потреб України на відновлення можуть і мають стати іноземні інвестиції. Але з цим наразі є проблеми, бо закордонні інвестори бояться заходити в країну під час війни.
Україні потрібні гроші на відбудову і розвиток. І потрібні вони не після війни, а вже зараз. Станом на початок 2023 року потреби на відновлення України оцінювались в 750 мільярдів доларів.
Одним із джерел фінансування потреб України на відновлення можуть і мають стати іноземні інвестиції. Але з цим наразі є проблеми, бо закордонні інвестори бояться заходити в країну під час війни.
На початок 2023 року потреби на відновлення України оцінювались у $750 мільярдів
Україні потрібні гроші на відбудову і розвиток. І потрібні вони не після війни, а вже зараз. Станом на початок 2023 року потреби на відновлення України оцінювались в 750 мільярдів доларів.
Одним із джерел фінансування потреб України на відновлення можуть і мають стати іноземні інвестиції. Але з цим наразі є проблеми, бо закордонні інвестори бояться заходити в країну під час війни.
Перші успіхи
Ще 16 вересня 2022 року Міністерство економіки України спільно з Багатостороннім агентством із гарантування інвестицій (MIGA), що належить до групи Світового банку, запустили механізм страхування інвестицій під час війни. В рамках цього механізму інвестори можуть застрахувати до 90% ризиків та відшкодувати свої потенційні збитки. Планується мобілізувати під цей проєкт до $1 млрд. Наразі запущено пілотний проєкт на суму $30 млн.
Також оголосила про готовність мобілізувати понад $1 млрд для підтримки економіки України американська Міжнародна фінансова корпорація розвитку (DFC). Крім прямого кредитування, йдеться також про покриття кредитних та військових ризиків.
Фото: REUTERS/Gleb Garanich
Окрім того, Федеральне міністерство економіки та клімату Німеччини ініціювало програму інвестиційних гарантій для німецьких компаній в Україні. Програма гарантування інвестицій спрямована на довгострокове пом’якшення ризиків для німецьких інвесторів, запобігання або компенсацію втрат та полегшення отримання фінансування для реалізації інвестиційних проєктів.
Програма покриває такі ризики, як війна, експропріація (націоналізація), трансферний ризик і ризик конвертації, ризик порушення договору. Для участі в програмі необхідно внести одноразовий платіж (відсутній для інвестицій до 5 млн євро та 0,5% для інвестицій понад 5 млн євро) та робити щорічні внески, які нараховуються від суми покриття. Гарантії застосовуються до нових проєктів й інвестицій, але в деяких випадках можуть покривати нещодавно вкладені кошти.
Урядова зустріч з представниками JP Morgan. Фото: kmu.gov.ua
Реалізацію програми інвестиційних гарантій федеральний уряд доручив міжнародній аудиторській компанії PwC. Також планується тісна співпраця між PwC та інвестиційною ініціативою Advantage Ukraine.
З останнього — найбільший банківський холдинг США JP Morgan та Міністерство економіки України підписали меморандум про взаєморозуміння. До слова, під час зустрічі прем’єр-міністр України Денис Шмигаль означив найперспективніші для інвестицій галузі економіки: це енергетика, аграрний сектор, природні ресурси, цифрові технології, відновлення транспортної та іншої інфраструктури.
“Інвестиції під час війни дуже обмежені саме через воєнні ризики. Саме тому уряд докладає зусиль у переговорах з міжнародними партнерами з приводу забезпечення страхування військових ризиків. Ці проєкти передусім стосуються іноземних інвестицій”, — зазначає провідна наукова співробітниця Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Олександра Бетлій.
Олександра Бетлій
Водночас зрозуміло, що для відбудови потрібні як іноземні, так і внутрішні інвестиції. Для їх стимулювання потрібні реформи, передусім судова реформа та реформа правоохоронних органів.
Розмір має значення
Складно передбачити поведінку інвесторів у країні, де йде війна, зазначає виконавча директорка Європейської Бізнес Асоціації (ЄБА) Анна Дерев’янко.
“Можемо висловити обережне припущення, що якщо не буде радикальних змін лінії фронту чи інших дестабілізуючих чинників, приватні інвестиції в Україну будуть поступово відновлюватись”, — говорить співрозмовниця Новини.LIVE.
Анна Дерев’янко
На думку асоційованого експерта Центру соціально-економічних досліджень Case Україна Євгена Дубогриза, значних іноземних інвестицій в Україну під час війни чекати не варто. Так, можуть бути перемовини, певні рамкові угоди, домовленості про інвестиції після Перемоги. Та самих грошових потоків, стабільних та масових — не буде, допоки не з’явиться визначеність, яким чином та на яких умовах закінчиться війна.
Чому так? Причин тому багато, каже експерт. Ключові серед них — наступні.
По-перше, невідомий cost of risk, тобто потенційний рівень віддачі від інвестицій. Простіше кажучи, йдеться про процентну ставку, яка є прийнятною для інвестора при тому рівні ризику, який наразі є в Україні. Бо невідомий сам рівень ризику.
“Прецедентів таких війн, на такій великій території, такої тривалості не було з часів війни США та В’єтнаму (бо китайсько-вєтнамська 1979 року скінчилася за півроку). Відтак, немає бази порівняння, немає методів оцінки ані ризиків, ані ставки, яка має компенсувати ці ризики”, — каже співрозмовник Новини.LIVE.
Євген Дубогриз
По-друге, сам інвестиційний процес у світі — якщо говорити про великі інвестиції від великих гравців фондового ринку чи корпорацій — “заточений” під мирний час. Сам по собі фактор війни в процесі інвестиційних рішень просто не передбачений. Іншими словами, жоден ризик-офіцер, жодна скорингова методика не схвалить інвестиції в країну, де йде війна — просто аби уникнути невідомого та неконтрольованого ризику.
Наразі Україна отримує фінансову допомогу у вигляді грантів та позик від урядів інших країн та міжнародних організацій, яка спрямовується на підтримку економіки та соціальні виплати. Але важливим є відновлення саме приватних інвестицій, які мають стати поштовхом до економічного відновлення.
Привабливими для інвесторів навіть під час війни залишаються аграрна галузь, фармацевтика, енергетика, транспорт та інфраструктура, будівництво, FMCG.
“Зростає інтерес до military tech, військової/оборонної сфери. Серед компаній Асоціації близько третини зацікавлені у співпраці з оборонним сектором”, — говорить виконавча директорка ЄБА.
На її думку, щоб великі іноземні інвестори заходили в Україну вже зараз, потрібні кілька важливих передумов. По-перше, мають бути розроблені практичні інструменти захисту інвестицій — як-то страхування чи інвестиційні гарантії. Потрібні програми з чіткими критеріями та алгоритмами, хто і як може ними скористатися, на яких умовах. Такі програми вже з’являються, але поки що їх одиниці.
По-друге, необхідне належне інформування — як про такі програми, так і про умови для бізнесу в Україні. Необхідно розповідати міжнародній спільноті, що в Україні бізнес може працювати та заробляти кошти.
“Ми в Асоціації намагаємося доносити цю тезу та запрошувати міжнародний бізнес продовжувати працювати з Україною. Адже у багатьох є хибне враження, що у країні, де триває війна, життя та робота зупиняються”, — каже Анна Дерев’янко.
Наразі в Україні йде розробка механізмів страхування інвестицій від військових ризиків — хто саме їх покриватиме. Але навіть попри всі зусилля та бажання це важко буде зробити, упевнений Євген Дубогриз. Бо ключова умова приходу інвесторів — можливість прорахувати вартість ризику. Лише після того, як ця вартість стане відома — від чого вона залежить, який її розмір — можна буде домовлятися про розподіл таких ризиків між страхувальниками.
Наразі ми бачимо окремі кейси продовження інвестування не лише в підтримку чи відбудову бізнесу, але і в його розширення, розказує Новини.LIVE очільниця Європейської Бізнес Асоціації.
Наприклад, ірландський Kingspan планує інвестувати 200 млн євро в будівництво технологічного хабу будівельних матеріалів в Україні протягом наступних 5 років, який створить більше 600 робочих місць. Швейцарська Nestle інвестує $43 млн у новий виробничий майданчик на заході України, який забезпечить додаткові робочі місця для 1500 людей. Німецький Bayer інвестує близько 35 млн євро в розширення виробництва на насіннєвому заводі у Житомирській області. Це дуже позитивні новини під час війни.
Жодна країна з часів Другої світової війни не зазнавала таких руйнувань, як Україна. Світовий банк оцінив економічні збитки в $411 млрд. І ця цифра, ймовірно, є занадто низькою. Фінансування такого масштабу можна отримати лише за рахунок іноземних і внутрішніх приватних інвестицій, пише Роберт Бонд – керівник проєкту USAID «Реформування фінансового сектору в Україні», який має майже 30-річний досвід роботи на фінансових ринках України
Щоб забезпечити необхідні обсяги коштів, інвесторам потрібні будуть гарантії інвестицій і страхування воєнно-політичних ризиків, які зазвичай пропонуються міжнародними агенціями або Lloyds of London і покривають випадки політичного насильства, експропріації, неконвертованості валюти, порушення умов контрактів із державою.
Наразі страхування воєнно-політичних ризиків здебільшого в Україні відсутнє. Міжнародні агенції, які пропонують такий вид страхування, перестраховики в Лондоні та українські страхові компанії вважають премію за ризик занадто високою, щоб вести таку діяльність в Україні. Інвестиційні проєкти, яким потрібне страхування, можуть звернутися лише до уряду України, який наближається до межі своїх можливостей забезпечення надійного фінансування або гарантій.
Проблеми з гарантуванням інвестицій і страхуванням політичних ризиків існували в Україні ще до 24 лютого 2022 року. Ті види покриття ризиків, які зазвичай пропонують міжнародні агенції, не були потрібні інвесторам. В Україні їх турбували незахищені права власності, відсутність механізмів забезпечення виконання умов договорів, регуляторні, судові переслідування і корупція. Через ці причини на міжнародному рівні Україна ніколи не розглядалася як привабливе місце для інвестицій, незважаючи на багаті природні ресурси і кваліфіковану робочу силу.
За період з 2000 по 2020 рік за Класифікацією територіальних ризиків країн ОЕСР (ризики введення обмежень на переказ валюти за кордон, неконвертованості валюти і випадків форс-мажору) Україна входила до переліку найризикованіших країн, окрім двох років: 2007-го і 2008-го. У ці роки обсяг прямих іноземних інвестицій на 100% перевищував їх середній обсяг за останні 25 років, і в чотири рази – за останні 10 років. Тож ми точно знаємо, що Україна може бути привабливою для інвестицій, якщо встановлює чіткі, справедливі і конкурентні правила гри для інвесторів.
Міжнародні надавачі послуг страхування політичних ризиків стикаються з власними викликами в Україні. Як MIGA, яка входить у групу Світового банку, так і Американська корпорація з фінансування розвитку (DFC) мають критерії прийнятності для надання страхування, які, можливо, не будуть підходити для зруйнованої війною України. Для андерайтингу обидві установи вимагають проведення масштабного дью-ділідженсу. Обидві використовують термінологію, яка є складною для потенційних кандидатів. До того ж MIGA страхує лише міжнародні компанії. DFC розглядатиме не лише іноземні компанії, а й національні, але її фокус – на «нових інвестиціях» і приватному секторі.
Проте слід віддати їм належне – і MIGA, і DFC намагаються допомогти.
MIGA тільки-но оголосила про заснування SURE, власного трастового фонду для України, хоча він здебільшого спрямований на відновлення після припинення активних бойових дій і, в короткостроковій перспективі, на торговельне фінансування, а не на інвестиції в реальний сектор економіки.
Аналогічно DFC оголосила в січні про готовність мобілізувати $1 млрд для України. Але навіть якщо MIGA і DFC будуть готові покривати у певній мірі українські ризики під час війни, внутрішні політики цих установ, процедури і баланси можуть обмежувати їх здатність пропонувати страхове покриття.
Трастовий фонд для України
Нам потрібен новий підхід – спеціальний трастовий фонд для України, який зможе гнучко реагувати на потреби інвесторів, готуючись до відновлення економіки. Уряди, які готові надавати підтримку, двосторонні і багатосторонні агенції, інші донори мають працювати разом, залучати та об’єднувати кошти і використовувати концепцію трастового фонду, щоб ділити ризики з кредиторами, інвесторами і страховиками – як державними, так і приватними. Трастовий фонд має бути спроможним забезпечити покриття «першого ризику» для залучення приватних перестраховиків.
Важливо, хто саме буде організатором трастового фонду. Це має бути впливова установа, яка зможе залучати кошти від урядів, донорів, фондів і фізичних осіб, а також матиме компетенції і повноваження створити новий, більш гнучкий статут для страхування воєнно-політичних ризиків. Це може бути Міністерство фінансів США, Європейський Союз або обидві організації в партнерстві з урядом України.
Також важливо, хто саме впроваджуватиме механізм страхування воєнно-політичних ризиків. Перший варіант передбачає створення трастового фонду (нові кошти, окреме правління, нові політики, нові процедури) в межах існуючого міжнародного надавача послуг страхування воєнно-політичних ризиків. Це найшвидший підхід, тому що він міг би забезпечити запуск механізму, використовуючи існуючі системи, персонал і кошти. Насправді можна було б мати два і більше трастових фонди, які б конкурували у цьому напрямі діяльності.
Однак, щоб бути ефективним, цьому варіанту потрібна гнучкість, що означає новий статут, нові критерії прийнятності, адаптивні процедури андерайтингу і швидке прийняття рішень. Можливо, ця опція також потребуватиме нової корпоративної культури, яка заохочує і винагороджує креативність зусиль, доцільність дій і більшу схильність до ризику.
Інші варіанти – складніші і вимагають більше часу для впровадження.
Другий варіант полягає у створенні нової установи страхування воєнно-політичних ризиків з новим менеджментом під керівництвом спеціального розпорядника. В процесі розробки власного статуту і практики роботи ця установа могла б запозичувати в існуючих установ знання, навички, спроможності андерайтингу та адміністрування і системи. Буде потрібна своєрідна корпоративна культура, зосереджена на розвитку України, і новий спеціалізований персонал.
Третій варіант передбачає створення нової агенції, очолюваної великим міжнародним гравцем (Міністерством фінансів США, Європейським Союзом), а потім проведення тендеру із закупівлі послуг страховика ризиків (або консорціуму надавачів послуг), що дозволить їм здійснювати управління агенцією за конкретними правилами, згідно з прописаними в контракті ключовими показниками ефективності.
Страхування воєнно-політичних ризиків і Україна – це, звісно, не союз, створений на небесах. Проте для залучення приватних інвестицій і швидкої відбудови країни важливо «укласти цей шлюб». Перемога України на полі бою повинна поєднатися з відбудовою та змінами на краще для України.
Представлені думки є виключно думками Роберта Бонда, які не обов’язково відображають погляди USAID або уряду США.
Україна, як запевняють у Мінекономіки, хоче якнайшвидше стати повноправним учасником Європейського Союзу, тому всі повоєнні реформи будуть спрямовані на подальшу інтеграцію.
Український уряд розробив п’ять головних складників, на яких базуватиметься післявоєнна економіка країни. Про це 24 квітня 2023 року заявила міністриня економіки Юлія Свириденко, повідомляє пресслужба Кабміну України.
Так, за її словами, Україна має бути з потужною економікою, щоб якнайшвидше стати повноправним членом Європейського Союзу. Юлія Свириденко розповіла про п’ять складників, на яких у майбутньому базуватиметься економіка нашої країни. Це:
енергетична незалежність;
Україна — гарант світової продовольчої безпеки;
розвиток військово-промислового комплексу (Україна як спонсор європейської безпеки);
гуманітарне розмінування;
сильна IT-галузь, зокрема, у державних послугах і розвиток людського капіталу.
“Статус кандидата в ЄС для України був потужним сигналом солідарності європейської спільноти у нашій боротьбі за незалежність та територіальну цілісність. Щоб забезпечити нашу та європейську безпеку, Україна повинна мати стійку потужну економіку. Для цього ми маємо провести реформи, щоб запровадити структурні зміни в економіці”, — зазначила Юлія Свириденко.
Зазначимо, що 18 квітня 2023 року голова Кабінету міністрів Денис Шмигаль розповів про нову економічну модель України, яка буде створена після перемоги у війні з Росією. За словами прем’єр-міністра, уряд планує зосередитися на десяти ключових напрямках та реформах. А саме:
створення нової економічної моделі України як ресурсного центру Європи;
на реформі сектору цивільної безпеки;
на оновлення політики щодо ветеранів;
на реформі енергетики з упором на енергонезалежність та модернізацію;
В Мінекономіки розповіли про перші інвестиції в Україну: хто інвестує та як держава допомагає бізнесу
Попри активну війну, платформа Advantage Ukraine, яка стала чи не головним інструментом для залучення інвестицій, працює над 60 проєктами на загальну суму близько $9 млрд. Серед них — агросектор, деревообробка, будматеріали, а також вітряна енергетика.
За залучення інвесторів насамперед відповідає Міністерство економіки. Заступник міністра Олександр Грибан — ключова людина на цьому напрямку.
LIGA.net розпитала Олександра Грибана, як український уряд допомагає залучати інвестиції та які проєкти мають найбільші шанси на реалізацію. Далі — короткий переказ розмови.
Чого хочуть інвестори
Попри “позитивні емоції та сентименти в бік України”, в інвесторів є прагматичний капіталістичний підхід: проєкт повинен відповідати певному набору критеріїв.
Перший — фінансова гігієна. Це означає наявність міжнародного фінансового аудиту за останні три роки, досвід роботи з міжнародними фінінститутами, комерційними банками, пройдена процедура “знай свого клієнта”.
Далі вже йде економічна доцільність. Інвестор оцінює, наскільки обіцянки заявника відповідають реаліям, наприклад, яка ситуація з підключеннями до мереж, чи вистачає усіх елементів собівартості, як вони впливають на кінцеву вартість продукту тощо.
Потенційний кредитор спочатку хоче зрозуміти, чи все є для того, аби вийти на заявлений KPI.
Що змінила війна
До повномасштабного вторгнення український бізнес, який прагнув залучати іноземні інвестиції, зазвичай звертався по допомогу до інвестбанків, які допомагали сформувати заявку, провести необхідний аудит та інші подібні процедури.
Але після повномасштабного вторгнення усі міжнародні фінансові та кредитні установи призупинили свою діяльність в Україні, бо в угодах щодо залучення капіталу передбачені форс-мажорні обставини.
Тож навіть ті представники українського бізнесу, які відповідають вимогам фінансової гігієни та інвестиційної доцільності, опинились у ситуації, коли мають дуже мало можливостей для залучення коштів.
Саме для промоушену українського бізнесу Мінекономіки торік запустило проєкт Advantage Ukraine. Спочатку це була суто маркетингова платформа, але згодом її роль зросла.
Засновники проєкту вважали, що є великий ризик — пробудити інтерес до України з боку закордонних інвесторів (у чому зокрема допомагає увага і гарне ставлення до України у світі), але коли дійде до практичної реалізації проєктів, вони інвесторів не влаштують.
Як працює Advantage Ukraine
Платформа отримує заявки як від тих, хто шукає інвестиції, так і від тих, хто шукає проєкти. Команда експертів у сфері інвестиційного аналізу верифікує заявника і комунікує з ним для деталізації потреби.
Далі вже вони вирішують, чи давати “зелене світло” тому чи іншому запиту. Наприклад, від українського бізнесу є багато запитів на пошук страхування воєнних ризиків.
Експерти платформи допомагають складати заявки, готувати тизери для потенційних інвесторів, пояснюють, чого не вистачає в їхньому запиті тощо. З іншого боку, учасники платформи переконують іноземних інвесторів, що навіть в умовах війни в Україні можна успішно вести бізнес.
Зараз найактивніше допомагає українській стороні Американська корпорація з фінансування міжнародного розвитку (DFC), яка обіцяє аллокувати $1 млрд у різні фінансові інструменти — страхування воєнних та кредитних ризиків, надання кредитних гарантій, а також прямих кредитних коштів.
Тож спільні проєкти з DFC “взяли за основу”. Мінекономіки розраховує на їхню швидку реалізацію, аби продемонструвати спроможність України залучати інвестиції та реалізовувати їх.
Один із таких проєктів — у деревообробній галузі на Житомирщині, загальний обсяг інвестицій — до $300 млн. Йдеться про МДФ та ХДФ (деревноволокниста плита середньої та високої щільності).
У Мінекономіки вказують на важливість цього проєкту — традиційно така продукція імпортувалась зокрема з Росії, тому успішна реалізація дасть змогу “остаточно вибити російських виробників із європейського ринку”.
Другий проєкт — завод із виробництва будівельних матеріалів на заході країни.
Ще один — розширення виробничих потужностей олійноекстракційного заводу в Центральній Україні.
Це все українські компанії, які шукають інвестиції з-за кордону. Також є проєкт будівництва заводу з виробництва рослинного білка виключно іноземної компанії, яка шукає можливості застрахувати воєнні ризики. А одна з австрійських компаній планує збудувати в Україні завод з виробництва будівельних матеріалів.
Другий інструмент — пряме кредитування. Проєкти з DFC на $600 млн дасть змогу мобілізувати в економіку більш ніж $1,3 млрд, вважають в Мінекономіки. Ось вони:
деревообробка — завод з виробництва листового скла;
агропереробний сектор, а саме розширення агроферми, “доволі великої птахофабрики” (не МХП, а компанія, що має іноземного інвестора, уточнив Олександр Грибан);
ще один завод з виробництва будматеріалів;
будівництво спеціалізованого складу для одного з великих ритейлерів;
приватний український поштовий оператор, який планує будівництво розподільчого центру і викуповування логістичних центрів;
проєкт з будівництва житла на заході України, яке зокрема передаватимуть й внутрішньо переміщеним особам.
Загалом же в роботі Advantage Ukraine понад 60 проєктів на загальну суму близько $9 млрд.
Перелічені вище конкретні проєкти перебувають на більш просунутій стадії, але є й інші. Один із них — запит від великого іноземного інвестора у відновлювальній енергетиці, який уже інвестував в Україну.
Йдеться про будівництво нової черги вітряного парку. Сума інвестицій — $1,3 млрд, і компанія шукає кошти на страхування воєнних ризиків.
На жаль, потужностей тих інституцій, що зараз допомагають із залученням інвестицій на страхування, недостатньо, аби покрити необхідну суму, тож у Мінекономіки є ідея взяти кошти від донорів в окремий трастовий фонд для страхування.
Які найбільші перешкоди із залученням інвестицій
Перше — це війна, власне вже неодноразово згадане страхування воєнних ризиків.
Також потенційні іноземні інвестори “починають згадувати наші традиційні хронічні проблеми” — проблеми із верховенством права та побутову корупцію.
До корупції питань стало менше, стверджує Грибан, бо є антикорупційна система, працює бізнес-омбудсмен та є допомога від урядового офісу UkraineInvest.
Великою проблемою було відшкодування ПДВ, але із цим ситуація покращилась, каже заступник міністра економіки.
Тож ключове питання — верховенство права, судова система. Це не повноваження Мінекономіки, але у відомстві бачать свою задачу — доносити цю проблему до найвищого керівництва держави.
Роль урядового офісу UkraineInvest
Паралельно з Advantage в Україні існує урядовий офіс UkraineInvest, але в них різні задачі.
Перший відбирає проєкти й зав’язує комунікацію з міжнародними кредиторами та інвесторами, які ще не вирішили остаточно, чи заходитимуть в Україну. Тож їх переконують інвестувати в Україну.
Щойно вони погоджуються й починається робота над конкретним проєктом, їх передають UkraineInves для супроводження. Зокрема, цей офіс забезпечує комунікацію з місцевими органами влади, з податковими органами тощо.
Міжнародним компаніям, які вже працюють в Україні (наприклад, Bayer чи Carlsberg) і які вирішили розширити виробництво, Advantage не потрібен, вони напряму працюють з UkraineInvest, який забезпечує комунікацію B2G.
Повоєнна відбудова України привернула значну увагу, й нещодавно з’явилося багато пропозицій щодо організації відбудови. Статті CEPR, German Marshall Fund (GMF), CASE, CASE Ukraine та Anders Aslund and Andrius Kubilius (A&K), збірка есе CESifo й декілька інших були опубліковані протягом минулих кількох місяців, і кожна з них пропонує дещо відмінний погляд та рекомендації.
Враховуючи невизначеність, пов’язану з тривалістю та інтенсивністю війни, а також тим, як вона зрештою завершиться, ці публікації переважно окреслюють загальні стратегічні принципи, які не залежать від того, як закінчиться війна. Щоб сприяти дискусіям про відбудову, які тривають, ми переглянули ці пропозиції та підкреслили їхні спільні риси та відмінності. Втішним є той факт, що у цих документів є багато спільного. Хоча диявол, як відомо, в деталях, важливо не випускати з поля зору «загальну картину», тому узгодження основних принципів перед зануренням у деталі завжди корисне.
Зауваження: у цій статті ми використовуємо терміни «відбудова» та «відновлення» як синоніми та маємо на увазі, що відбудова/відновлення – це не повернення до попереднього стану, а відбудова «краще, ніж було».
Якими є спільні принципи відбудови?
Перше і найважливіше, пропозиції погоджуються в тому, що мінімізація збитків, які Росія завдає Україні сьогодні, допоможе майбутній відбудові. Тому швидше та інтенсивніше надання зброї Україні та посилення санкцій для Росії – це необхідні умови успішної відбудови. Не менш важливою є фінансова підтримка функціонування української економіки. Водночас є розуміння, що деякі реформи, які уможливлять майбутню відбудову, можна втілювати вже під час війни, як записано, наприклад, у Меморандумі про взаєморозуміння для надання макрофінансової підтримки ЄС чи програмі МВФ. Розглянуті документи також загалом погоджуються, що принаймні на ранніх стадіях відновлення України військове страхування чи інші форми урядової підтримки будуть необхідними для зниження ризику приватних інвестицій.
Підтримка ЄС підкреслює інший ключовий принцип, із яким погоджуються усі статті, – те, що відбудова України має бути узгоджена із процесом вступу до ЄС. Отже, Україна має зберігати демократію та втілювати принципи ринкової економіки, основним із яких є верховенство права. Крім того, хоча воно й не завжди згадується безпосередньо, членство України в НАТО є не менш важливим, ніж входження до ЄС, оскільки членство в НАТО чи аналогічні гарантії безпеки є ключовим чинником для зниження ймовірності нападу Росії в майбутньому.
Водночас Україна має нести відповідальність за відновлення, щоб українські гравці мали вплив на відбудову та особистий інтерес у ній. Це можна реалізувати за рахунок створення спеціалізованої технократичної агенції відповідальної одночасно за відбудову та вступ України до ЄС. Конкретний дизайн, структуру, врядування та сфери відповідальності цієї агенції ще варто обговорити (наприклад, стаття GMF пропонує платформу під проводом G7). Хоча усі пропозиції визнають необхідність залучення гравців з-поза ЄС до відбудови, її прив’язка до вступу до ЄС природно передбачає, що Євросоюз буде значно залучений до низки питань, таких як регулювання бізнесу й торгівлі, енергетики, оподаткування, інше законодавство пов’язане з acquis, а також до відбудови (чи будівництва) певної інфраструктури, наприклад, прикордонних переходів чи залізниці. Отже, присутність експертів ЄС в агенції дуже бажана. Крім того, агенція має відповідати за координацію донорів, щоб їхні кошти використовувалися найбільш ефективно.
Судова реформа (або, ширше, реформа охорони правопорядку, яка включає не лише суди, але й прокуратуру та СБУ) також є ключовим пріоритетом відновлення. Необхідні кроки для її втілення зрозумілі, але система чинить значний спротив реформуванню, тому потрібен щільний моніторинг прогресу цієї реформи. Крім того, український уряд наразі має обмеження: в Україні немає тисяч чесних суддів для заповнення існуючих вакансій. Можливим рішенням може стати найм «аутсайдерів» (юристів, які не мають досвіду роботи як судді), але їх потрібно навчити відповідно до міжнародних стандартів, і Україна потребуватиме підтримки для проведення такого навчання.
Крім того, існує консенсус, що Україні потрібна реформа державного управління. Ця реформа уможливить усі інші зміни, такі як дерегуляція (економічна лібералізація), продовження реформ у сфері охорони здоров’я та освіти, реформування інших державних послуг. Загалом якісна бюрократія необхідна для ефективної (але меншої) держави, яка буде потрібна для відбудови та інтеграції до ЄС. У попередні роки було багато спроб реформувати державну службу, використовуючи, наприклад, проектну технічну допомогу та/або дуальний підхід, наприклад запровадження директоратів. Через велику інертність системи ці спроби мали незначний ефект. В ідеальному світі Україні потрібен корпус високопрофесійних і цілеспрямованих державних службовців, доброчесність яких поза сумнівами, які здатні розробляти політики на основі даних і свого професійного судження та нести відповідальність за реалізацію цих політик. На практиці, однак, посади в державних установах навряд чи є привабливими для висококваліфікованих людей. Потрібна раціоналізації зарплат разом із реформою правоохоронних органів – щоб чиновник не боявся, що його посадять за політичний вибір.
Пропозиції щодо відбудови також підкреслюють важливість продовження реформ, які показали добрі результати – передусім децентралізації, а також освіти, реформи охорони здоров’я та дерегуляції.Посилення конкуренції також є фундаментальною реформою для підвищення ефективності економіки та зниження впливу олігархів. Проте, придивившись до цих реформ, можна виділити кілька питань, які потребують ґрунтовного обговорення. Для децентралізації ключовим питанням є розподіл повноважень між районними й обласними радами та державними адміністраціями (а отже, між Президентом і Кабінетом Міністрів). Логіка реформи полягає в тому, що більшість повноважень мають отримати місцеві ради та їхні виконавчі комітети, а місцеві адміністрації мають стати регіональними представництвами центральної влади, а отже, призначатися Кабінетом Міністрів. Однак ця пропозиція, швидше за все, зустріне сильний спротив з боку чинних урядовців (які не бажають віддавати повноваження) і тому потребує широкого суспільного консенсусу. Аналогічно оптимізація мережі шкіл чи лікарень, злиття університетів або закриття «фабрик дипломів» зустрінуть опір на багатьох рівнях. Ці реформи вимагатимуть чітких дорожніх карт і роз’яснень того, як буде організовано надання відповідних послуг, як підвищуватиметься їхня якість, які компенсації будуть запропоновані тим, хто втратить через ці реформи.
Також існує загальна згода, що відновлення України має бути «зеленим», тобто Україна має зменшити споживання енергії шляхом впровадження енергозберігаючих технологій і збільшити виробництво зеленої енергії (зокрема водню). У середньостроковій перспективі Україна може збільшити видобуток природного газу, щоб замінити газ, який раніше постачала до ЄС Росія. Також одностайно рекомендована необхідність інтеграції українського та європейського енергетичних ринків. Водночас виникає питання про ступінь децентралізації у виробництві енергії (наприклад, чи залишити централізоване опалення в багатоквартирних будинках, чи встановити там індивідуальні системи опалення, а в останньому випадку – якщо індивідуальна система опалення використовує відновлювану енергію, як продати надлишок енергії в мережу тощо). Ці питання потребують ретельного розгляду експертами та урядом.
Усі розглянуті статті також погоджуються з тим, що реформу державних підприємств слід продовжувати, оскільки ці підприємства часто неефективно управляються та є джерелом корупції. Більшість підприємств потребують приватизації, і тут питання: (1) які підприємства приватизувати і (2) що має бути метою приватизації – максимізація доходів від приватизації? Її швидкість? Щось іще? Підприємства, які залишаються у державній власності, мають отримати належне корпоративне управління (деякі підприємства, такі як «Нафтогаз», «Укроборонпром» чи Укрзалізниця, потребуватимуть індивідуального підходу). Хоча очевидно, що державні установи не повинні управляти державними підприємствами, щоб уникнути конфлікту інтересів, реалізація цього принципу – чи стануть ці державні підприємства незалежними організаціями чи частиною холдингової компанії (Фонду національного добробуту) – є предметом подальшого обговорення.
Крім того, через війну значно виросла потреба в соціальній підтримці (ветеранів, людей з інвалідністю, внутрішньо переміщених осіб, біженців, які повертаються та ін.). Мінсоцполітики має намір змінити підхід до надання підтримки: від складної системи пільг і (невеликих) грошових виплат до індивідуальної підтримки домогосподарств, спрямованої на самозарадність. Для реалізації цієї реформи Міністерству та органам місцевого самоврядування знадобиться, серед іншого, велика кількість підготовлених соціальних працівників та психологів.
Нарешті, розглянуті документи підтримують ідею конфіскації російських активів, щоб хоча б частково оплатити відновлення України. Важливо мати суспільно-політичний консенсус щодо того, що агресор повинен заплатити, а також чіткий план, як ці кошти будуть використані.
Консенсус між цими пунктами вражає, але також є розбіжності та кілька суперечливих питань, які необхідно висвітлити.
Питання до обговорення
Ключовим пріоритетом у податковій реформі має бути спрощення податкових процедур, оскільки важливо усунути основну перешкоду для розвитку – дискрецію, яку податкові органи можуть застосовувати до платників податків в умовах нефункціонального правового режиму. Податкові ставки не є критичним питанням, тоді як зосередження на реформуванні податкового адміністрування, яке включає мінімізацію можливостей для корупції та оптимізацію процесів, може ефективно вирішити ці проблеми. Це також стосується митниці, де скасування податкових пільг, а також гармонізація обміну даними з країнами ЄС необхідні для створення рівних умов гри.
Ще два питання, які викликають гострі дискусії, – це пенсійна реформа та реформа ринку праці. Ці питання ще більше загострилися через велику кількість біженців та внутрішньо переміщених осіб. У пенсійній системі основним питанням є запровадження другого рівня (обов’язкових заощаджень). Головні проблеми тут – управління коштами (централізоване чи децентралізоване, державне чи приватне, дозволені механізми інвестування) та фінансування цього рівня. Спроби реформувати ринок праці зазвичай зустрічають опір тих, хто бажає зберегти поточну систему з сильним захистом працівників (на відміну від більшої гнучкості). На практиці цей захист поширюється лише на офіційно зайнятих, що може фактично зменшувати зайнятість (компанії будуть менш охоче наймати працівників, яких вони не можуть звільнити). Крім того, існує два паралельних ринки праці – офіційний і напівофіційний (за контрактом). На нашу думку, пріоритетом має бути більша гнучкість ринку праці в поєднанні з активними політиками на ринку праці, такими як (пере)підготовка. Вони мають бути спрямовані на більшу активність робочої сили – жінок, людей похилого віку, представників вразливих верств населення. Питання пенсійної реформи слід відкласти і розглядати разом із податковою реформою, оскільки пенсійні виплати становлять значну частку державних видатків.
Усі статті про відбудову сходяться на тому, що, незважаючи на сильне мінування землі та блокаду портів, український аграрний сектор почувається досить добре, і коли закінчиться війна, він має швидко відновитися. Однак для підвищення ефективності цього сектору та залучення інвестицій (у тому числі ПІІ) рекомендується відкрити ринок землі, тобто дозволити купувати землю компаніям та іноземцям (крім росіян). Певні обмеження щодо площі, яку може придбати одна особа чи підприємство, вимоги до прозорості компанії та інші ринкові правила можна обговорювати в рамках продовження земельної реформи. Ще одна «земельна» проблема – це ринок землі в муніципалітетах: відбудова потребуватиме будівництва нових житлових будинків та соціальної інфраструктури, і непрозорість чи корупція на ринку землі не мають стати цьому на заваді. Дизайн земельного ринку вимагає як технічної допомоги, так і широкої суспільної дискусії для досягнення прийнятного рішення.
Нарешті, два пов’язані суперечливі питання – політична реформа та реформа медіаринку. Не секрет, що олігархи часто використовують контроль над ЗМІ в політичних цілях. З іншого боку, оскільки в Україні немає усталеної традиції ідеологічних партій, присутність у ЗМІ є вагомим фактором успіху на виборах. Деякі пропозиції включають обмеження джерел фінансування партій лише державним бюджетом, обмеження медіаприсутності політичних партій або обмеження впливу певних осіб та організацій на медіа, кожне з яких може бути суперечливим і всі мають як позитивні, так і негативні сторони. Конкретні зміни в регулюванні політичних партій та медіаринку потребують ретельного обговорення зацікавленими сторонами.
Розглянувши різні підходи до відбудови можемо констатувати, що ці пропозиції мають багато спільного. Вони містять загальні рекомендації й переважно уникають конкретних рекомендацій щодо питань, які обговорює українське суспільство. Подальші пропозиції щодо відновлення, розрозблені із залученням усіх стейкхолдерів, можуть глибше зануритися в розглянуті тут проблеми для розробки конкретних політичних рішень.
Короткий зміст вищезазначеного обговорення представлено в наступній таблиці.
консенсусні питання
питання до вирішення (можливо, потребуватимуть технічної допомоги)
Україна прагне до ЄС і НАТО і проводить необхідні реформи
умови допомоги, координація донорів
Україна відповідальна за відбудову, одна координуюча агенція
структура агенції, модель управління, сфери відповідальності
Реформа судової системи/ органів охорони правопорядку є ключовою
заповнення вакантних позицій суддівреформи прокуратури та СБУ
новий дизайн та впровадження реформи державної служби
дизайн, фінансування та комунікація реформиможе знадобитися довгострокова робота державних службовців з країн ЄС чи інших країн в українських державних органах
децентралізація має тривати
розподіл повноважень між місцевими радами та адміністраціями; між президентом і Кабінетом Міністрів
енергетика
впровадження законодавства ЄСступінь децентралізації (дизайн) мережі
реформа держпідприємств
які компанії приватизувати?як структурувати управління компаніями, які залишаються у держвласності?
система соціальної підтримки
навчання соціальних працівників, психологівстворення реєстру клієнтів системи соціальної підтримки
конфіскація російських активів
процедури конфіскації російських активів в Україні та інших країнах
дискусійні питання
пропозиції/питання
податкова реформа
зосередитися на реформі податкового адміністрування, поки не стануть можливими правильні прогнози;реформування митного адміністрування;скасувати пільги й загалом прагнути до спрощення системи
пенсійна система
прагнути до підвищення зайнятості, підвищення пенсійного віку може бути необхіднимвідкласти запровадження «другого рівня» до часу, поки можливі більш-менш точні прогнози та проведений правильний перепис
реформа ринку праці
націлюватися на гнучкість та активні політики ринку праці (пере)навчання
ринок землі
відкрити ринок для підприємств та іноземців (окрім росіян) для залучення інвестиційорганізація ринку землі в населених пунктах
політична система
фінансування партій
медіа
обмеження та прозорість власності ЗМІ, структура медіаринку
Арбітражний трибунал при Постійній палаті Третейського суду в Гаазі зобов’язав рф виплатити 5 мільярдів доларів компенсації за збитки і втрачене майно Нафтогазу в Криму, починаючи з 2014 року.
Про це повідомив голова правління НАК Нафтогазу Олексій Чернишов.
За його словами, йдеться про відшкодування активів, спрямованих на розробку газових родовищ і розвиток іншої стратегічно важливої інфраструктури, яка стала однією з головних мішеней агресора під час окупації українського півострова дев’ять років тому.
“Вірю, що це не останнє рішення, яке буде ухвалено в Гаазі на користь нашої країни”, – написав Чернишов.
В НАК Нафтогаз додали, що Арбітражний трибунал підтвердив, що росія повинна в повному обсязі компенсувати збитки Нафтогазу, спричинені незаконним захопленням росією активів компаній Групи Нафтогаз у Криму.
Арбітражні рішення можна виконувати через механізм примусового виконання. Відтак, у разі відмови росії від добровільного виконання рішення суду, відповідно до Нью-Йоркської конвенції 1958 року, Нафтогаз має право розпочати процес визнання та допуску до примусового виконання рішення на території тих держав, де знаходяться активи російської федерації.
Суд встановив, що сума такої компенсації повинна дорівнювати справедливій ринковій вартості активів Нафтогазу до моменту їхньої експропріації. Попри наполягання росії на тому, що Нафтогаз не має права на будь-яку компенсацію за експропріацію його активів, Арбітражний трибунал не погодився з таким твердженням.
“Сума компенсації, встановлена цим рішенням, є найбільшою сумою, присудженою міжнародним арбітражним трибуналом як компенсація за експропріацію росією активів у Криму. Крім цього, суд ухвалив рішення, що росія повинна відшкодувати Нафтогазу витрати, пов’язані з цим арбітражним провадженням”, – йде мова у повідомленні.
Арбітражне рішення було винесено після слухань щодо визначення суми компенсації, які завершилися в березні 2022 року на тлі повномасштабного вторгнення росії в Україну.
Передісторія цього рішення: У жовтні 2016 року Нафтогаз та шість інших компаній Групи Нафтогаз ініціювали арбітражне провадження (справа PCA № 2017-16) проти російської федерації на підставі Угоди між Кабінетом Міністрів України та урядом російської федерації про заохочення та взаємний захист інвестицій, також відомої як українсько-російська Угода про захист інвестицій. Нафтогаз просить арбітражний трибунал зобов’язати російську федерацію виплатити компенсацію за порушення Угоди про захист інвестицій, у тому числі, за незаконну експропріацію стратегічно важливих енергетичних інвестицій Нафтогазу, що стали однією з основних мішеней російської федерації у Криму у 2014 році.
Усні слухання з питань юрисдикції та відповідальності відбулися у Палаці миру в Гаазі у травні 2018 року. У лютому 2019 року трибунал прийняв рішення на користь Нафтогазу. Трибунал підтвердив свою юрисдикцію на розгляд справи та визнав, що російська федерація в порушення своїх зобов’язань за Угодою про захист інвестицій незаконно експропріювала інвестиції Нафтогазу. Відповідно, поточна (друга) стадія арбітражного провадження стосується визначення розміру компенсації втрат Нафтогазу.
У липні 2022 року Гаазький апеляційний суд підтвердив юрисдикцію Арбітражного трибуналу у справі.
Йдеться про п’ять проєктів у сфері будівництва, виробництва, e-commerce та житлової нерухомості
Міністерство економіки повідомило про те, що команда інвестиційної платформи Advantage Ukraine підготувала та направила на розгляд до Американської корпорації з фінансування міжнародного розвитку (DFC) перші п’ять проєктів.
За словами заступника міністра Олександра Грибана, кожен із наданих проєктів оцінюватиметься окремо. Він також додав, що зараз ще кілька проєктів перебувають на обробці Advantage Ukraine, які інвестплатформа сподівається незабаром передати DFC. Зокрема, це проєкти у секторах логістики, глибокої агропереробки, енергетики, тваринництва та виробництва будівельних матеріалів.
Нещодавно DFC оголосила про готовність мобілізувати понад $1 млрд приватного капіталу для підтримки економіки України.
Мінекономіки та DFC взаємодіють у підготовці та формуванні списку інвестпроєктів за допомогою Advantage Ukraine. Проєктна команда ініціативи працює за підтримки Програми USAID “Конкурентоспроможна економіка України” та здійснює попередній відбір проєктів, співпрацюючи із заявниками.
Про це 24 Каналу розповів інвестиційний банкір Сергій Фурса. За його словами, ситуація в українській економіці покращиться після закінчення війни. Цьому, зокрема, посприяє повернення інвестицій до України.
Процес відновлення уже розпочався
Після закінчення війни в Україні поступове відбудеться відновлення економіки, що призведе до збільшення попиту на робочу силу. Відповідно знизиться безробіття та сповільниться інфляція.
Ціни не впадуть, такого не буде. Але як тільки закінчиться війна – темп зростання цін буде зменшуватись, хоча це уже почало відбуватися, – розповів Сергій Фурса.
За його словами, економіка завжди відновлюється коштом інвестицій. У теперішній ситуації, коли триває війна та існує певна невизначеність, ніхто не інвестує в Україну, а бізнес, який тут є дуже обережно поводиться з грошима. Але щойно війна закінчиться, то ділова активність відразу зросте і, як результат, зокрема зросте попит на робочу силу.
Туризм може допомогти
За час повномасштабного вторгнення Україна, можна сказати, стала брендом вільної країни, брендом сили волі, що дуже імпонує європейцям. Завдяки цьому міг би зрости туризм, що теж посприяє відновленню економіки.
“Сфера послуг – це дуже важливо, тому туризм також є важливою галуззю. Не впевнений, чи це буде наплив, чи ні, але справді буде зростання туризму. Точно відносно тієї точки, яка є зараз, коли він майже на нулі, а, можливо, й збільшиться в порівнянні з довоєнними роками”, – підмітив інвестбанкір.
Сергій Фурса нагадав, що навіть під час пандемії коронавірусу в Україні була велика кількість арабських туристів. Він висловив сподівання, що після війни арабський вектор туристів буде збережений. Водночас масштаб туризму європейців є поки невідомим.
Угода між Україною та МВФ: головне
Україна та Міжнародний валютний фонд досягнули попередніх домовленостей щодо низки питань, які підтримуватимуться 4-річною угодою про розширене фінансування (EFF). Ця програма від партнерів допоможе гарантувати Україні фінансову, зовнішньополітичну, цінову стабільність.
Щоб задовольнити вимоги цієї програми, Україна повинна виконати низку вимог. Зокрема, йдеться про відмову від фіксованого курсу долара. Тож Нацбанк повернеться до політики рухомого курсоутворення.
Голова НБУ Сергій Пишний повідомив, що Україна отримала перший транш від МВФ в рамках нової програми розширеного фінансування. Мовиться про приблизно 2,7 мільйона доларів.
І чому майже немає надії на вибухове зростання іноземних інвестицій
Кожна кредитна угода між Україною та Міжнародним валютним фондом (МВФ) супроводжується меморандумом. Це документ, у якому детально розписані економічні реалії боржника (яким є Україна), а також ті зобов’язання, що їх наша держава взяла на себе перед Фондом.
Загалом МВФ налаштований доволі консервативно щодо перспектив української економіки. Головна проблема в тому, що Україна міцно загрузла в боргах і їй будуть потрібні сотні мільярдів доларів на ліквідацію наслідків війни. І хоча фонд разом з іншими міжнародними партнерами готові надавати фінансову підтримку, українській владі доведеться докласти величезних зусиль, щоб мобілізувати внутрішні ресурси для повоєнного відновлення економіки та створити благодатний ґрунт для інвестицій.
Mind розбирався в основних пунктах меморандуму з МВФ і в тому, до чого зобов’язує Україну новий кредит від фонду на $15,6 млрд.
Основні макропрогнози від МВФ. Декілька десятків сторінок меморандуму присвячено ситуації в українській економіці та оцінці її ключових показників. Загалом обрій прогнозування охоплює період аж до 2030 року. Але, оскільки програма співпраці між Україною та МВФ розрахована на чотири роки, детально аналізуватимемо цей проміжок.
1. Прискорення темпів зростання економіки розпочнеться не раніше 2025 року. У 2023 році, за розрахунками МВФ, ВВП України в гіршому разі впаде ще на 3% (після падіння більш ніж на 30% у 2022-му), у кращому – символічно зросте на 1%. У 2024 році зростання ВВП становитиме 3,2%, у 2025–2027 роках – 6,5%, 5% та 4% відповідно.
Прогноз зростання ВВП України (базовий та несприятливий сценарії)
Джерело: дані МВФ
2. Інфляція 2023 року (у річному обчисленні) становитиме 20%, що не набагато менше, ніж у 2022-му (26,6%). Зростання споживчих цін досягне свого цільового рівня близько 5% на рік не раніше 2027 року.
3. Дефіцит держбюджету буде суттєвим ще досить довгий час. Для порівняння візьмемо за якусь точку відліку 2021 рік, тоді бюджетний дефіцит (без урахування зовнішніх грантів) становив 4% ВВП. 2023 року дефіцит до ВВП буде 28,2%, 2024-го – 22%, 2025 року – 12% і лише у 2026–2027 роках він скоротиться до майже довоєнного рівня в 4,6–6,5% ВВП.
Прогноз дефіциту держбюджету України (базовий та несприятливий сценарії)
Джерело: дані МВФ
4. Через такий дефіцит Україна, як і раніше, сильно залежатиме від зовнішнього фінансування. У 2023 році його обсяг до ВВП становитиме 19,8%, у 2024-му – 17,7%, у 2026 році – 9,5%. При цьому за прогнозами МВФ у 2023 році український держборг перевищить позначку 98% (2022-го було 82%), а 2024 року – перевищить 100% і залишиться вищим за цей кордон до 2027-го включно.
5. Обсяг податкових надходжень у найближчі кілька років перебуватиме в межах 36–39% ВВП. Основу податкової частини доходів держбюджету складатимуть податок на доходи фізосіб і податок на прибуток (10–12% ВВП), а також податки на споживання, насамперед ПДВ та акцизи (13–15% ВВП).
Прогноз податкових надходжень до українського держбюджету (базовий та несприятливий сценарії)
Джерело: дані МВФ
6. Зовнішня торгівля залишиться глибоко дефіцитною. Негативне сальдо експорту-імпорту товарів з $25 млрд 2023 року досягне $35 млрд у 2027-му. Причина в тому, що імпорт зростатиме темпами, які випереджають приріст експорту. А все тому, що на відбудову зруйнованих виробництв знадобляться величезні гроші та багато часу. Тому, за оцінками МВФ, дефіцит зовнішньої торгівлі особливо не скоротиться навіть до 2030 року.
7. Інвестиційного буму, якщо вірити розрахункам фонду, Україні теж чекати не варто. Прямі іноземні інвестиції у 2023–2024 роках до ВВП становитимуть у кращому разі 0,4%, у 2025-му – 2,4% й у 2026–2027 роках наблизяться до 5%.
Альтернативний «поганий» сценарій МВФ вказує на те, що стан української економіки безпосередньо залежить від того, як розвиватиметься ситуація на фронті. Причому, якщо виходити з базового сценарію (baseline scenario), на якому побудовані всі вищезазначені прогнози, завершення або хоча б загасання бойових дій має відбутися в середині 2024 року.
Водночас фонд вважає вкрай високим ризик подальшої ескалації військового конфлікту, що у свою чергу призведе до погіршення макроекономічної ситуації. Це нові руйнування виробництв, розрив логістичних ланцюгів, стагнація зовнішньої торгівлі, чергова хвиля відтоку біженців за кордон, повне заморожування інвестицій (хоча їх і так, по суті, немає).
Ризик ескалації військового конфлікту в Україні та його наслідки
Джерело: дані МВФ
У такому разі може бути реалізовано другий, несприятливий, сценарій (downside scenario) для української економіки. Він полягає в тому, що падіння ВВП продовжиться і 2023 року обвал досягне 10%, а 2024-го – 2%. Зростання ВВП хоча б на 4% можливе не раніше 2027 року. Інфляція у 2023 році (у річному обчисленні) прискориться до 32,5%, а у 2024-му становитиме 20%.
Дефіцит держбюджету у 2023 році (без урахування грантової підтримки) зросте до 35,4% ВВП, у 2024-му скоротиться, але ненабагато – до 32,2%. Потреба в зовнішньому фінансуванні України у 2023–2024 роках буде на рівні 21–22% ВВП. Це вдвічі вище, ніж 2022 року.
Сукупний дефіцит фінансування за несприятливого сценарію досягне близько $140 млрд, що приблизно на $25 млрд більше проти базового прогнозу на 2023–2027 роки. МВФ не виключає, що в такому разі доведеться вживати екстраординарних заходів. Це можуть бути нові види податків (надбавка до чинної ставки ПДФО, додаткові акцизні збори тощо), а також адміністративне втручання НБУ у внутрішній ринок запозичень, яке виявлятиметься у зобов’язанні банків викуповувати певний обсяг ОВДП для фінансування бюджетного дефіциту.
Отже, реалізація другого, несприятливого, сценарію може відкинути відновлення економіки України щонайменше на два-три роки. А її залежність від зовнішнього фінансування зросте ще більше, оскільки рівень держборгу до 2026–2027 років може досягти 150% ВВП.
Прогноз рівня державного боргу (несприятливий сценарій)
Джерело: дані МВФ
«Домашнє завдання» від МВФ для України та його мета. Зобов’язання України в рамках нової кредитної програми фонду здебільшого сфокусовано на тому, щоб забезпечити поточну та середньострокову фіскальну стабільність, а також підготувати фундамент для повоєнного відновлення економіки.
Зокрема, українська сторона зобов’язалася на етапі, коли активні бойові дії підуть на спад, вжити заходів, які розширять можливості для інвестицій, зміцнять енергійний сектор, дозволять повернутися до гнучкого валютного курсу, знизити залежність від зовнішнього фінансування та наблизять українське податкове законодавство до законодавства Євросоюзу. Повсюдна боротьба з корупцією як «маяк» також є. Але це традиційний пункт, який фігурує у кожному новому меморандумі.
Уже до літа парламент має проголосувати законопроект №8401, норми якого передбачають скасування пільгової ставки на рівні 2% для платників єдиного податку (її було запроваджено ще в березні 2022 року), відновлення повноцінних податкових перевірок і повернення штрафів для бізнесу за порушення, пов’язані з використанням реєстраторів розрахункових операцій (РРО) Також Кабінет Міністрів і депутати мають розв’язати проблему накопичення податкової заборгованості, частка якої на кінець 2022 року становила 1,5% ВВП.
Водночас українська влада запевнила МВФ у тому, що заходів, спрямованих «на скорочення та підрив податкових надходжень», найближчими роками не буде. Інакше кажучи, жодних знижених ставок і пільг.
Ба більше, до пріоритетних завдань з урахування наповнення держбюджету в повоєнний час включено плани з ліквідації практик уникнення оподаткування за допомогою спрощеної системи (так звані зарплатні ФОП), повне очищення податкової та митниці від системної корупції, посилення боротьби з податковими ухилянтами (має бути перезавантажене Бюро економічної безпеки). А також планується певна податкова реформа, яка дозволить «урівноважити необхідність забезпечення доходної бази держбюджету з інтересами бізнесу та інвесторів».
Уже 2023 року Україна перейде до середньострокового бюджетного планування й при підготовці проєкту держбюджету на 2024 рік складатиме окремий прогноз бюджетних доходів і видатків на 2025–2026 роки. До вересня 2023 року має бути готова стратегія управління держборгом.
Якщо коротко, то Україна зобов’язується посилити внутрішній борговий ринок, залучаючи на нього не лише банки (на сьогодні вони є одними з основних покупців ОВДП), а й нерезидентів. Завдання в тому, щоб не допустити емісію та знизити залежність держбюджету від зовнішньої допомоги, замінивши її внутрішнім фінансуванням.
Паралельно із цим Міністерство фінансів підготує і подасть на затвердження до Кабміну Національну стратегію доходів на 2024–2030 роки. Це комплексний документ, який міститиме основні принципи й напрями фіскальної (податкової, бюджетної, боргової) політики. Стратегічна мета – акумулювати всі можливі ресурси для повоєнного відновлення.
Усе доведеться робити самотужки. Головний висновок, який можна зробити після аналізу меморандуму з МВФ: стрімкого зростання економіки після завершення війни очікувати явно не слід. При цьому Україні потрібно готуватися до тривалого та складного відновлення. Якщо докладніше, то основні підсумки такі:
Найкращий сценарій – це припинення бойових дій (або їх заморожування) десь у середині 2024 року, найгірший – затяжна війна, яка може тривати ще роки та руйнувати українську економіку.
Навіть за умови щорічного економічного зростання на 3–4%, до 2027 року Україна вийде на 75–80% ВВП, що був у 2021 році. Тобто за п’ять років нам усе одно не вдасться повернутися до довоєнного стану.
На зовнішніх інвесторів, на жаль, розраховувати особливо не варто. Міжнародна допомога (від МВФ зокрема) призначена переважно для того, щоб балансувати держбюджет. Водночас обсяг ПІІ, за оцінками МВФ, перебуватиме в межах $5–10 млрд на рік. Це дуже мало з огляду на те, що лише прямі збитки України через війну, за оцінками Київської школи економіки (KSE), сягають майже $140 млрд.
Усе зводиться до того, що відновлювати країну доведеться здебільшого власними силами. На одних ОГВЗ, зрозуміло, економіку не витягнути. Отже, відбудеться посилення ролі держапарату, з одного боку (розширення повноважень наглядових органів), і збільшення фіскального тиску (зростання податків) – з іншого. Причому цілком імовірно, що багато податкових новацій буде подано під приводом необхідності реформувати податкову систему для вступу України до ЄС.
