Нині друге за популярністю питання серед українців після обговорення військових успіхів – план післявоєнного відновлення. Як жити завтра, після нашої перемоги? Як відновлювати та розвивати Україну після війни?
Міністерство економіки спільно з українськими економістами, офісами “Великої четвірки” та іншими провідними консалтинговими компаніями запропонувало ключові принципи для включення до плану післявоєнного відновлення та розвитку України.
Перше, Україна має отримати повний доступ до ринків країн G7 та Євросоюзу
Тобто для наших товарів уряди цих країн мають скасувати всі квоти та імпортні мита, зокрема захисні та антидемпінгові. Таким чином українські виробники зможуть вільно експортувати свою продукцію на ринки, що охоплюють 54% світової економіки.
Велика Британія як країна великої сімки вже подає в цьому приклад. Найближчими днями за підсумками двосторонніх перемовин британці оголосять про повне відкриття своїх ринків для України.
В минулому доступ до ринків розвинутих держав дозволив успішно відновитися після війни таким країнам, як Південна Корея.
Експорт дає можливість промисловості розвиватися і виробляти більше товарів. А головне – інтегруватися в сучасні ланцюги виробництва. Це не лише експорт, але і трансфер технологій до України, що не менш важливо для промислової модернізації.
Друге, повноцінний вступ України до Європейського Союзу вже у 2024-му році
Ми розраховуємо отримати статус кандидата на вступ до ЄС уже влітку цього року. Першу частину нашої заявки вже подано.
Такими ж стрімкими темпами ми виконаємо всі вимоги до України як майбутнього члена ЄС. Це наш шлях справжньої демократії та свободи.
Третє, повна дерегуляція та мінімальне втручання держави в роботу бізнесу
З початку російського вторгнення уряд вже розпочав масштабну дерегуляцію. Перевели на декларативний принцип 48 дозволів, 19 ліцензій, приблизно 500 інших публічних послуг для бізнесу. Тепер наше завдання – закріпити такий стан речей назавжди.
Міністерство економіки розробило відповідний законопроєкт, який Верховна Рада розгляне найближчим часом.
Бізнес має зосередитись на основних виробничих процесах, а не на взаємовідносинах з державою. Тому маємо замінити перевірки страхуванням або іншими подібними механізмами в тих галузях, де це можливо.
Четверте, швидка логістика – не більше, ніж за 72 години з України до Європи
Через російську агресію Україна має обмежені логістичні можливості. Вже зрозуміло, що в майбутньому наші товари будуть рухатися в основному саме на захід – до Європейського Союзу. Тому ми будемо максимально розширювати в напрямку ЄС автомобільні переходи та пункти пропуску, збільшувати залізничну логістику через сухі порти та вузли перевантаження на вузьку колію.
Навіть коли ми відновимо роботу портів, розвинена логістика з ЄС стане фундаментом для економічної інтеграції України в європейську економіку.
П’яте, ставка на експорт переробленої продукції в галузях, де Україна вже має конкурентну перевагу на світових ринках
Йдеться про продовольство та металургію.
За підсумком 2020-го року Україна була шостою у світі за обсягами експорту продовольства – 74 млн тонн. Для порівняння, Канада експортувала майже стільки ж – 77 млн тонн, посівши п’яту позицію. При цьому ціна експорту української агропродукції склала 22 млрд доларів, а канадської – 55 млрд доларів. Така колосальна різниця в 2,5 рази зумовлена тим, що Канада експортує здебільшого перероблену продукцію, а Україна – сировину.
Саме тому основа нашої промислової політики полягатиме в стимулюванні подальшої переробки сировинної продукції, яка потім піде на експорт.
Кукурудза та пшениця – два основні українські експортні продукти.
З огляду на обмежену логістику, ми повинні оптимізувати тоннаж експорту, переводячи його в експорт готової продукції. Тобто перейти від великого обсягу в тоннах до великого обсягу у валюті. Перероблена продукція коштує вдвічі-втричі більше, ніж сировина. До того ж це дає приріст робочих місць всередині країни.
У нас вже є позитивний досвід з переробки соняшника на соняшникову олію, який можемо поширити на кукурудзу та пшеницю. Є можливості запустити переробку кукурудзи на біоетанол, спирт, крохмаль та в якості корму для отримання м’яса птиці, свинини, яловичини та яєць.
Також зможемо наростити виробництво з кукурудзи та пшениці нішевих високомаржинальних товарів – спеціалізованих білків, що використовуються у косметичній, фармацевтичній галузях та харчовій промисловості.
Завдяки відкриттю ринку ЄС та будівництву нових потужностей Україна перероблятиме на метал більшість руди власного видобутку. А метали – на готову продукцію. Так ми досягнемо економії на масштабі.
Україна – дев’ята у світі за обсягами металоекспорту (19 млн тонн на рік). Ми експортуємо велику кількість руди, яку потрібно переробляти всередині країни. Адже тонна руди коштує 100-150 доларів, тонна металу – 500-1000 доларів, а готовий металевий виріб – 1,5-2 тисяч доларів. Якщо ж ми з цих металевих виробів виготовляємо енергетичні машини, то ціна доходить до 15-20 тисяч доларів за тонну.
Модернізація металургії буде також внеском у декарбонізацію економіки в регіоні, зокрема через впровадження сучасних методів обробки руди, яка зменшує вуглецевий слід по всьому ланцюгу виробництва.
Безпека України залежить тільки від нас самих. Ми продемонстрували Європі та демократичному світу, що здатні себе захистити. Але для цього нам потрібна зброя. І ми маємо виготовляти її самостійно.
Для цього є стартові майданчики у вигляді підприємств ВПК. Ставимо питання перед нашими західними партнерами про трансфер військових технологій, аби максимально швидко налагодити виробництво усіх основних видів озброєння. Від протиповітряної оборони до бронетехніки, ракет, стрілецької зброї, боєприпасів, літаків та кораблів.
Шосте, наше завдання – сформувати потужний військово-промисловий комплекс, що стане базою для подальшого розвитку аерокосмічних технологій
Важливу роль у цьому секторі відіграватиме IT, оскільки Україна робитиме ставку на military-tech. В цьому прикладом для наслідування може бути Ізраїль, який демонструє, як високі військові технології можуть бути двигуном цивільної економіки.
Сьоме. Аби виконати цю програму, Україна має нарощувати енергетичні потужності
За європейськими мірками наша електроенергія вже сьогодні є дешевою. Маємо великі компетенції в атомній енергетиці, які можемо використати для подальшого будівництва атомних блоків та нарощування чистої енергії.
Україна здатна будувати АЕС в основному власними силами – від проєктування до виробництва силового обладнання, крім самого корпусу реактора. Але й ці навички можна розвинути на базі існуючих промислових підприємств.
Восьме, наступний крок в енергетиці – досягнення енергетичної незалежності
В рекордно короткий термін за 3-5 років маємо повністю забезпечити себе газом власного видобутку.
Україна – друга в Європі за покладами “блакитного палива”, тому це цілком досяжна мета. Паралельно необхідно зменшити енерговитрати нашої економіки через програму термомодернізації.
В галузі нафтопродуктів маємо побудувати потужності з переробки, щоб повністю покрити власні потреби.
Варто також врахувати досвід Бразилії і значну частину пального виготовляти через сільське господарство: шляхом додавання 15% біоетанолу до бензинів та 20% біодизелю до дизельного пального.
Дев’яте. Центральною ідеєю трансформації економіки має стати кліматична модернізація
Це зрозуміла концепція для наших західних партнерів. За цією програмою для України вже доступні значні фінансові ресурси. Крім того, будівництво нових промислових потужностей у металургії, харчовій переробці та енергетиці одразу можливе на принципах “зеленої економіки” – мінімального вуглецевого сліду та низької залежності від викопного палива.
Важливо розуміти, як все це втілити в життя. Українським компаніям потрібні дві речі:
- Перша – це партнерство з європейцями та американцями в режимі трансферу технологій.
- Друга – доступ до фінансових ресурсів.
У вузькому сенсі ми пропонуємо “План Маршалла 2.0” для відновлення України. В оригінальному “Плані Маршалла” уряд США викуповував спеціально емітовані акції європейських компаній, аби дати їм капітал для інвестицій у власні виробництва в Європі.
Враховуючи, що за останні 70 років світовий фінансовий ринок пішов далеко вперед, ми можемо запропонувати європейським та американським партнерам оновлений підхід.
Уряди-партнери можуть видати своїм компаніям державні гарантії для залучення коштів для інвестицій в Україну. Такі гарантії покриють країновий ризик і дозволять інвестувати в реалізацію значних промислових проєктів в Україні.
Перспективною є концепція ніаршорингу – перетворення України на найближчу промислову зону для Європи. А це також активно стимулюватиме розвиток сектору послуг.
Для нас важливо забезпечити максимальне відновлення транспортної та соціальної інфраструктури України за 24 місяці. Тобто слід відбудувати зруйноване впродовж двох років, аби не втрачати час для подальшого розвитку.
І, нарешті, десяте. Ключова вимога – локалізація не менше 60%
Йдеться про залучення до відбудови саме українців та максимальне використання вітчизняних ресурсів: будматеріалів, цементу, металу.
Українська сторона продовжує наполягати на тому, щоб росія заплатила за всі руйнування, які вона спричинила. Порушення норм міжнародного права з боку рф є настільки значущими, що заморожені активи мають бути конфісковані.
Ми працюємо над тим, аби держави, які заморозили активи рф, також зняли імунітети, які ще захищають ці активи, і спрямовували ці кошти на відновлення України.
Ми також пропонуємо впровадження спеціального імпортного мита на всі товари та послуги з росії для тих економік, які з різних причин не готові впровадити цілковите ембарго.
Враховуючи, що рф постачає в основному біржові товари, таке мито не обтяжить покупця, а країна-агресор знизить ціну постачання на його розмір. Зібрані таким чином кошти можуть перераховуватись Україні для фінансування відновлювальних проєктів.
Отже, економічна частина плану відновлення має включати повне відкриття ринків G7 та ЄС для українських товарів, масштабний розвиток військово-промислового комплексу через трансфер технологій та military-tech, фокус на експорті готових товарів у традиційних галузях агро та металургії, а також швидкий розвиток енергетики та логістики на принципах “зеленої економіки”.
Юлія Свириденко
Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція “Української правди” не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.
https://www.pravda.com.ua/columns/2022/04/21/7341214/