Замкнуте коло: гроші на відновлення є, а на інвестиції нема 

Чому без приватних коштів не можна говорити про повноцінну відбудову України та що потрібно, щоб залучити інвесторів? 

Чергова сесія Ukraine Recovery Conference у Лондоні яскраво показує, як сильно західний світ підтримує Україну в її боротьбі з російською агресією.  

Натхненні промови топчиновників Великобританії, США та ЄС, обіцянки фінансувати відновлення української інфраструктури вже сьогодні дають нам впевненість, що нас не залишать наодинці з нашими найболючішими проблемами. Що Захід зробить усе від нього можливе, щоб запобігти гуманітарній кризі в Україні. 

Західні чиновники та бізнесмени, хто стримано, а хто й активно, розповідають про свою любов до України, яка коштом тисяч життів своїх воїнів захищає усю західну цивілізацію від неадекватної східної тиранії.  

І завдяки цьому, західним урядам вдається переконати своїх платників податків, що інвестувати їх гроші в перемогу України необхідно. 

Ну, тобто перемогти та забезпечити мінімальні людські потреби нам допоможуть. А як щодо інвестицій у розвиток України? Адже не секрет, що коштів західних урядів, тобто платників податків, на такі інвестиції не вистачить. 

Не вистачить навіть грошей, які ми можемо теоретично отримати у вигляді компенсацій від держави-агресора. А отже найважливішим джерелом для інвестицій у якісне відновлення та швидке економічне зростання України може стати лише приватний капітал. 

Давайте не будемо наївними: як би західні інвестори не любили Україну, свої гроші вони люблять значно більше. А це означає, що принесуть вони свої інвестиції до нас виключно тоді, коли будуть впевнені в тому, що ці гроші їм зароблять ще більші гроші. 

Перше, вони мають переконатися в тому, що активи, що вони будуть створювати, не будуть зруйновані.  

Так, страхування від таких подій – це річ важлива, але за високих ризиків настання страхового випадку воно мало допоможе, бо страхова виплата хіба що поверне вкладене. Тож без безпекових гарантій рівня НАТО про інвестиційний бум говорити не варто. 

Далі, західних інвесторів треба переконати в тому, що їх інвестиціям не буде загрожувати корумпований чиновник, правоохоронець чи суддя. Адже російська пропаганда створила нам імідж найкорумпованішої країни Європи.  

І не зовсім безпідставно, адже випадків, коли іноземний інвестор стикався зі свавіллям української влади немало. І кожен такий випадок радо розноситься західними медіа. Більш того, вже навіть загартований український бізнес готовий тікати з країни на тлі свавілля силовиків.  

Виходячи з цього, я бачу, що відповідь на запитання одного із топових українських спікерів про те, чому б європейцям не побудувати одну із чотирьох запланованих гігафабрик в Україні, наразі буде невтішною. 

Також не дивно, що на лондонській конференції з вуст майже кожного спікера, що не пов’язаний з українською владою, звучали згадки про необхідність забезпечення верховенства права та свободи від корупції в Україні.  

А головна німецька дипломатка в кулуарах конференції про українське кумівство та корупцію говорила вже зовсім недипломатично. Бо корупція і вибіркове правосуддя – це не лише про ризики стосунків бізнесу і держави.  

Це ще і про нечесні правила гри на ринку. Це про ситуацію, коли бізнес, що працює за високими етичними стандартами, завжди програє конкуренцію менш відповідальному бізнесу.  

А отже відповідальний бізнес має мало шансів на розвиток. В результаті матимемо деградацію та постійне віддалення від європейських стандартів. 

Мабуть, найкращим маркером того, що більшість перепон для інвестицій ми подолали, стане наш вступ до ЄС та НАТО. Тільки після цього ми справді можемо розраховувати на шалений притік західних інвестицій.  

А поки ми робитимемо домашню роботу для якнайскорішої євроінтеграції, ми можемо цілком серйозно розраховувати лише на інвестиції українського бізнесу. Адже наш бізнес є значно сміливіший та рішучіший за іноземних інвесторів, для яких Україна – це лише одне із кількох сотень місць для розміщення свого капіталу. 

Тож перше і найголовніше, з чого уряд має почати свій шлях до великих інвестицій в Україну – це забезпечення комфорту для українських інвесторів. Так, вони не такі великі, як західні, їх фінансові можливості менші.  

Але саме місцевий інвестор стане тим лакмусовим папірцем, сигналом для іноземців про те, що тут безпечно, і сюди можна інвестувати та заробляти. Інакше кажучи, іноземні гроші сюди буде вкрай важко залучити за відсутності тут місцевих інвесторів.  

Тут уряд може посприяти коштом активного залучення західних державних та квазідержавних коштів для місцевих інвестиційних проектів, а також розробки дійсно ефективних стимулів та заходів підтримки інвестицій. Адже скажемо чесно, закон про інвестнянь був спробою невдалою. 

Тож чи є користь від таких конференцій, як в Лугано чи в Лондоні? Звісно є, адже це, мабуть, найкращий майданчик для того, щоб українські чиновники могли отримати об’єктивний та неупереджений зворотний зв’язок від потенційних іноземних інвесторів щодо сьогоднішнього інвестиційного клімату в Україні. Тоді вони краще розумітимуть, як цей клімат можна змінити. 

https://www.epravda.com.ua/columns/2023/06/23/701520/

Ukraine Recovery Conference 2023 у Лондоні стала чи не найбільш значущою подією з відновлення України в цьому році. За своїм розмахом та значенням вона встигла перевершити найпершу таку подію в Лугано. В України був рік, щоб зробити висновки з тогорічної конференції в Швейцарії, а партнерам визначитись, як допомогти відбудовувати країну. Голова Комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку Дмитро Наталуха проаналізував, що вдалося Україні, і над чим ще потрібно працювати. 

Від пожежі до відновлення: що пропонує Захід 

На URC партнери пообіцяли Україні допомоги на $60 млрд. Це найбільший анонсований пакет для відбудови країни. 

Анонсована президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн допомога у €50 млрд до 2027 року – також абсолютний рекорд. Розрахунок простий: серед потреб України – покриття дефіциту бюджету на €60 млрд та €50 млрд на швидку відбудову. 45% із цього закриє ЄС. 

1. Співучасть та кооперація 

Партнери України вибудували чітку схему координації допомоги для України. Наприкінці минулого року Європа також запропонувала поділити макрофінансову допомогу Україні навпіл між ЄС та іншими партнерами.  

Фактично це «економічний Рамштайн». Такий формат – оптимальний для України. Дозволяє орієнтуватися не на day-to-day потреби, а будувати довготривалі плани. Україна зможе проводити послідовнішу податкову політику, маючи наперед визначені джерела покриття дефіциту. 

2. Від гасіння пожеж до відновлення 

Фокус більшості попередніх пакетів допомоги – стабілізація публічних фінансів. Половина ж анонсованих у Лондоні коштів підуть на відновлення. Не тільки на відбудову шкіл, лікарень та транспортної інфраструктури.  

Крім кредитних гарантій на $3 млрд для Світового банку прем’єр Великої Британії Ріші Сунак дав старт ініціативі Ukraine business compact, щоб приватний сектор «проявив свою підтримку відновленню та реконструкції України». До неї вже приєдналися понад 400 компаній із 38 країн світу із загальною ринковою капіталізацією $4,9 трлн. 

Стратегія «не пожертви, а інвестиції» – найкраща формула відносин із Заходом для України. 

3. Табу зняте – прозвучав термін «конфіскація»  

Урсула фон дер Ляєн пояснила походження коштів, які ЄС збирається надати Україні: крім грантів та кредитів, це конфісковані російські активи.  

Партнери не можуть покрити всі збитки від війни, які Світовий банк оцінив у $411 млрд. Хоча на полях Лондону прозвучала менша сума – $349 млрд, все одно вона для них непідйомна. 

Наприклад, Канада вже сформувала законодавчу базу для роботи з конфіскованими активами РФ, але найбільший їх обсяг – в ЄС. Тому заява про передачу таких активів Україні – важливий прецедент. Хоча юридичні можливості процесу під питанням, формат досі невідомий. 

Що пропонує Україна 

Замість однієї презентації, яка була в Швейцарії, з переліком забаганок на 700 млрд грн, до конференції у Лондоні Україна підготувалася набагато краще, пішовши шляхом пріоритетів: що ми хочемо на найближчий час і в чому конкретно нам потрібна допомога від Заходу.  

1. Швидке відновлення 

Концепція «швидкого відновлення» дещо відкладає в сторону повноцінну повоєнну реконструкцію України, яка вимагатиме істотно більших ресурсів. Але дозволяє мобілізувати сили на підтримку того, що необхідно прямо сьогодні. 

Уряд України виділив п’ять сфер: 

• енергетика; 
• розмінування; 
• житло; 
• ремонт критичної інфраструктури; 
• економічна підтримка малого та середнього бізнесу. 

За словами прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, на наступний рік за цими напрямками Україні потрібно $14,1 млрд, з яких у бюджеті є $3 млрд. Україні вдасться їх отримати від партнерів. Наприклад, Британія надасть кредитні гарантії на $3 млрд, розраховані у першу чергу на розблокування співпраці зі Світовим банком. 

2. Прозорі проекти 

Віце-прем’єр із питань відновлення України Олександр Кубраков оголосив про запуск ініціативи під назвою «We build Ukraine». Через цифрову систему DREAM партнери матимуть змогу переглядати проекти відновлення. Система забезпечує контроль за всіма етапами реалізації проектів, включаючи проектування та аудит результатів робіт. DREAM може стати вітриною, яка демонструватиме серйозні наміри України та нівелюватиме позицію скептиків. 

3. Анонсовані таргети 

Міністерка економіки Юлія Свириденко оголосила, що за 10 років Україна має досягти ВВП у $1 трлн. Частка ж перерозподілу ВВП через бюджет має знизитись до 25%. В Україні ж через бюджет проходить близько 50% ВВП, тому нас чекатиме плідна робота по зміні податкового законодавства. 

Гіркий післясмак 

Низка помилок стосовно відбудови, яких все ще припускається Україна. 

1. Відсутність візії 

Проекти відбудови – це добре, але вони не можуть замінити цілісне бачення розвитку держави. Серед іноземців на URC було помітне повне нерозуміння того, в яку країну їх запрошують інвестувати. 

Для інвестора важливо, щоб це була країна, де однаково вигідно відкрити кав’ярню та виробляти космічні ракетоносії. Для цього потрібен не просто кошторис, а повноцінне бачення фундаментальних реформ. Що конкретно пропонується щодо податкових змін, гарантій для інвесторів, програм підтримки, системи держуправління. 

2. Доцільність програм та пріоритетів 

Звісно, mission-oriented approach користується популярністю. Втім, встановлення певних показників без достатнього логічного обґрунтування виглядає комсомольськими перегонами за планом.  

Серед пріоритетних сфер України назвали агропромисловий комплекс із планом зі збільшення врожаю зернових та олійних культур до 150 млн т та перероблення 50%. Але жодним чином не зазначено, яка саме переробка має бути: чи достатньо нам буде виробництва борошна, якого немає в дефіциті, або ми плануємо розвивати харчову промисловість і виробляти напівфабрикати. 

Ціль із виробництва 46 млн т зеленої сталі в рік не передбачає подальших планів з її використання в будівництві автомобілів, літаків чи виробництві базового металопрокату. Коли більшість країн світу змагаються за виробництво батарей для електрокарів, ми просто кажемо про видобуток та базову переробку літію. 

Якщо аналізувати тези уряду про заміщення на ринках ЄС товарів із Китаю та Росії, маємо пропонувати готову продукцію, а не консервувати себе як сировинну державу. Інакше Україні буде передбачена доля країни з населенням 15-20 млн максимум. 

3. Проблема рожевих окулярів 

Без відповідей на попередні питання нам не бачити $1 трлн ВВП за 10 років. Хоча про реальність цього таргету (при заявлених інструментах досягнення) також можна дискутувати. Потрібно зростати по 20% на рік, враховуючи можливі форс-мажори. Використовуючи амбітні цілі, ми повинні пропонувати такі самі амбітні кроки для їх досягнення. 

Бо ті ж заявлені урядом 750 млрд грн на відновлення України – про гроші та ризики. Чи є розуміння, що накачування країни таким обсягом грошей автоматично перетворює її на один із фінансових центрів світу? Чи є в нас структурна можливість абсорбувати такі кошти й протягом якого часу? У кого є ресурси в такій кількості та хто готовий взяти на себе такі гаргантюанські ризики? 

Жодна післявоєнна країна не відновлювалась більшою мірою приватними інвесторами. Значну частину здійснюватиме держава із залученням бізнесу – через інструменти ДПП та інші. Іншу частину не витягне навіть ДПП, тут доведеться покластися на гранти чи програми допомоги партнерів. Ці дві частини відрізнятимуться і програмно, і проектно.  

Інвестори ж заберуть третю частину – те, що залишиться і що є справді підйомним для приватного бізнесу з точки зору капіталу та ризиків. Зважаючи на останнє, інвестори очікуватимуть інакших презентацій, ніж Key Investor Information Document за проектом. 

Йдеться про уявлення й розуміння, як функціонуватиме держава, чому в неї варто ризикнути вкласти гроші й чим вона конкурентно відрізнятиметься від найближчих сусідів. Вигідно відрізнятиметься для бізнесу та громадян, які за півтора року війни мали можливість практично порівняти й умови життя, і соціальні гарантії, і легкість ведення бізнесу в Україні та за її межами.  

Інакше це все – пустий дзвін. Саме тому Ukraine Recovery Conference 2023 лишає три крапки у питанні відбудови, але все ж зі знаком «плюс». Попереду багато роботи та висновків, які ми маємо зробити.

https://forbes.ua/money/kontseptsiya-shvidkogo-vidnovlennya-spodobalasya-partneram-tvereziy-poglyad-golovi-ekonomichnogo-komitetu-vru-dmitra-natalukhi-na-ukraine-recovery-conference-26062023-14410

Непохитність українського народу – тобто те, як ви продовжуєте жити попри жахливий біль і страждання, спричинені протиправним повномасштабним вторгненням Росії, – викликає захоплення в усьому світі.

Таке саме захоплення викликають українські компанії, які прагнуть продавати свою продукцію, обслуговувати клієнтів і підтримувати своїх працівників, попри руйнування інфраструктури в Україні.

Звісно, тут стали у пригоді британські системи ППО та інша військова техніка, яку ми вам надали і яку Збройні сили України надзвичайно ефективно використовують для захисту ваших міст та критичної інфраструктури. Однак інша допомога теж потрібна, і негайно, щоб підтримати у відновленні України вас та ваш бізнес.

І ця допомога потрібна не через кілька місяців; не “тоді, коли закінчиться війна”. Вона потрібна вже зараз, і повинна зберігатися в довготерміновій перспективі. Велика Британія прагне забезпечити цю допомогу.

Є неймовірне бажання та прагнення британських компаній підтримати Україну та допомогти вам у відбудові.

Але сумна реальність у тому, що наш бізнес стикається з серйозними перепонами.

І у встановленні партнерства з українськими компаніями, і стосовно роботи у вашій країні.

Тому тут уряд Великої Британії вступає у гру – ми працюємо з Україною, щоб розв’язати ці проблеми та дати волю винахідливості, досвіду та прагненню до дій приватного сектора в обох країнах.

Коли мені випала можливість відповідати за підготовку Конференції з питань відновлення України в Департаменті бізнесу та торгівлі, я хотіла переконатися, що Сполучене Королівство – як співорганізатор конференції цього тижня разом з Україною – виходить за рамки просто обіцянок фінансової допомоги та надає фізичну підтримку в реальному часі, працюючи з бізнесом, щоб відновити Україну, цеглинка за цеглинкою.

Ви й самі знаєте, що Україна є справжнім центром у диджиталізації. Ваш технологічний сектор сприяє побудові сучасного, інноваційного економічного майбутнього для країни. І, всупереч постійним обстрілам, IT-сектор продовжував нарощувати свій експорт минулого року, досягнувши у 2022 році, як стверджує профільна асоціація, рекордних $7,34 млрд.

“Цифрова торгівля” особливо важлива зараз, коли пошкодження інфраструктури та воєнні дії значно ускладнюють торгівлю фізичну.

Саме тому Велика Британія та Україна підписали Угоду про цифрову торгівлю, яка допоможе британським та українським підприємствам вести бізнес ефективніше та дешевше за допомогою, наприклад, електронних транзакцій та електронних підписів.

Але торгова угода – це не просто папірець. Бізнес – це стосунки, співпраця, обмін досвідом і реалізація можливостей.

Підприємці Сполученого Королівства та України кажуть нам, що війна створює перепони для встановлення ділових зв’язків. Ось чому цього тижня

ми оголосили про дві ініціативи, щоб допомогти розв’язати цю проблему.

По-перше, ми створюємо новий українсько-британський TechBridge. Це простір, який об’єднає британські та українські технологічні та технічні сектори для співпраці, інновацій та стимулювання комерційних можливостей.

По-друге, ми запускаємо платформу Business Bridge Ukraine – додаток для компаній, за допомогою якого вони зможуть ідентифікувати та контактувати з потенційними контрагентами, які надають ті послуги, які потрібні їхньому бізнесу.

Цього тижня Велика Британія також виділила додаткове фінансування у розмірі до 20 мільйонів фунтів для Багатосторонньої агенції з гарантій інвестицій, щоб розширити можливості страхування політичних ризиків в Україні. Надання бізнесу необхідного страхового покриття для роботи в Україні є вкрай важливим, і я з нетерпінням чекаю на відкриття нових можливостей завдяки цьому фінансуванню.

Бізнес є ключем до відновлення України, тому ми працюємо над тим, щоб український бізнес досяг успіху. Заходи, які ми оголосили цього тижня, і понад 60 мільярдів доларів міжнародних зобов’язань певною мірою допоможуть цьому. Але ми не будемо зупинятися на досягнутому.

Ми будемо підтримувати тебе, Україно, стільки, скільки буде потрібно, поки ти будеш боротися з повномасштабним вторгненням Росії й довго після цього.


https://www.eurointegration.com.ua/experts/2023/06/23/7164265/

До Interlegal звернувся постійний клієнт. Його запит включав зокрема питання щодо контрольованих іноземних компаній (КІК).

Нагадаємо, що 01 січня 2022 року запрацювали правила стосовно оподаткування КІК в Україні. КІКом вважатиметься іноземна компанія, що належить резиденту України або фактично ним управляється. В такому разі за правилами податкового законодавства України скоригований прибуток такої іноземної компанії підлягатиме оподаткуванню в Україні (а не в країні її реєстрації).

Окрім цього, резидент України, що володіє (або фактично управляє) КІК вважатиметься її контролюючою особою за нормами Податкового кодексу України. Такий статус покладає на резидента України ряд зобов’язань. Так, контролююча особа повинна подавати звіт про КІК, повідомляти податковий орган України про набуття або втрату контролю над КІК, тощо.

Фахівці Interlegal підготували консультацію, де описали чому компанії Клієнта є КІК, а він – їх контролюючою особою. Для Клієнта також було підготовлено детальний порядок заповнення та подачі звіту про КІК. Окрему увагу в консультації юристи Interlegal приділили питанню подачі повідомлень про КІК в результаті корпоративної реструктуризації груп компаній Клієнта.

Над проектом працювала команда у складі провідних юристок Марти Свердликівської та Альони Ременяк , юриста Дмитра Бондаря, під керівництвом партнерки Ірини Воєводіної .

Питання про КІК, звітування за них в Україні потребують особливої уваги, адже Податковий кодекс України містить серйозні штрафні санкції за їх недотримання або порушення. Наприклад, за неподання контролюючою особою звіту про КІК українська податкова може оштрафувати на суму 268 400 гривень. За неподання до української податкової повідомлень про набуття частки в КІК, або її передачу іншій особі, повідомлень про набуття або втрату контролю над КІК передбачається штраф у сумі 805 200 гривень за кожен такий факт.

Відділ Interlegal Corporate&Tax консультує з питань контрольованих іноземних компаній та допомагає у заповненні та подачі звітів та повідомлень про КІК. Допомога та поради юристів Interlegal можуть убезпечити від великих штрафів при використанні іноземних компаній у власному бізнесі.

В Україні Кабінет Міністрів України 26 травня 2023 року затвердив Порядок надання гарантій компенсації такої шкоди судновласникам.

Цей порядок має на меті забезпечити справедливу компенсацію для тих, хто зазнав збитків у результаті воєнних дій, а також сприяти відновленню морської та внутрішньої торгівлі в Україні.

Коментар експерта Interlegal Дмитра Очколяса:

Президент України Володимир Зеленський провів зустріч із керівництвом найбільшої у світі компанії з управління активами BlackRock. Сторони обговорили деталі створення інвестиційного фонду для відновлення економіки України із залученням публічного та приватного капіталу, інформує пресслужба ОП. 

За підсумками зустрічі, Мінекономіки підписало договір із BlackRock Financial Market Advisory про надання послуг із супроводу Фонду розвитку України.

Основною метою створення фонду є залучення приватного та публічного капіталу для реалізації масштабних бізнес-проєктів в Україні.

“Це буде потужний сигнал для покращення інвестиційного клімату. Це важливо не лише для наших людей, для нашого суспільства, а й для бізнесу, для підприємців за кордоном. Зараз настав історичний момент, адже з перших днів незалежності ми не мали таких величезних кейсів інвестиційного характеру в Україні. Ми пишаємося тим, що можемо започаткувати такий процес”, – сказав Глава держави.

За його словами, для прозорості й успішності реалізації проєкту Україна залучає найкращі фінансові та консалтингові організації у світі: BlackRock, JP Morgan, McKinsey тощо.

Президент наголосив, що започаткування та запуск фонду дадуть змогу залучити капітал і розпочати відновлення економіки країни та створення нових підприємств одразу після припинення активних бойових дій.

“Ми зможемо запропонувати цікаві проєкти для інвестицій в енергетиці, безпеці, сільському господарстві, логістиці, інфраструктурі, медицині, ІТ, а також у багатьох інших галузях. Ми хочемо, щоб приходили глобальні партнери, які можуть надавати нам великі інвестиції”, – зазначив Володимир Зеленський.

Чарльз Хатамі, який курує роботу BlackRock FMA як глобальний керівник групи фінансових та стратегічних інвесторів (FSIG) заявив: “Це історичний момент, чи не найбільша можливість об’єднати приватний і державний сектори тоді, коли технічні інновації можуть стати каталізатором подальшого розвитку. Думаю, що ви зможете зробити свій внесок у глобальну економіку, використати інновації”.

https://biz.liga.net/ua/all/all/novosti/krupneyshaya-v-mire-investkompaniya-blackrock-budet-soprovojdat-fond-razvitiya-ukrainy

«Прозорість не тільки всередині країни, а й для всього світу» — із таким гаслом у Мінінфраструктури 5 травня презентували нову систему DREAM (Digital Restoration Ecosystem for Accounable Management). Вона створена для управління відбудовою країни, у яку громади зможуть вносити свої проєкти, залучати для них фінансові ресурси та керувати будівництвом. 

Про це повідомив наш кореспондент, який відвідав презентацію нової системи.

У міністерстві запевняють, що завдяки DREAM кожен громадянин України зможе моніторити проєкти відновлення на кожному етапі. Система буде показувати проєктну документацію, джерела фінансування, обсяг та характер закупівель товарів і послуг, а також статус виконання будівельних робіт.

Нововведення дозволить залучити більше грошей від міжнародних донорів для відбудови України, розповідає очільник Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України Мустафа Найєм. 

«Коли система запрацює, ми будемо знати конкретно, що нам потрібно зробити, знатимемо, скільки це коштує, найголовніше — ми зможемо за цим слідкувати», — наголосив Найєм.

Також уже заплановано засідання міжвідомчої робочої групи, яка визначає перелік проєктів, що будуть профінансовані з Фонду ліквідації наслідків збройної агресії. 

У відкритому доступі для всіх користувачів система з’явиться 21 червня, після презентації її в Лондоні на Ukraine Recovery Conference.

Які об’єкти планують відбудувати першочергово?

Заступниця міністра інфраструктури Олександра Азархіна розповіла, що відомство вже заклало пріоритети фінансування проєктів, які ґрунтуються на питанні: «Скільки людей зможуть отримати завдяки цій інвестиції доступ до базових послуг, які забезпечують її життєдіяльність?»

За її словами, йдеться передусім про критичну інфраструктуру — водопостачання, водовідведення, електропостачання, теплопостачання. Після цього йде транспортна інфраструктура та інші об’єкти.

«По факту ми рахуємо кількість людей, які є вже користувачами цієї послуги, і скільки людей можуть стати користувачами цієї послуги», — пояснила Азархіна.

Вона додала, що під кожну окрему програму міжнародні партнери можуть обрати різну пріоритетність фінансування. 

Збитки через напад росії

За даними Київської школи економіки (KSE), станом на березень 2023 року загальна сума прямих задокументованих збитків, завданих інфраструктурі України через повномасштабне вторгнення росії, оцінюється в 143,8 мільярда доларів.

За понад рік повномасштабної війни росія зруйнувала та пошкодила в Україні більш як 150 тисяч житлових будинків, серед яких приватні, багатоквартирні будинки й гуртожитки. 

Президент України Володимир Зеленський у листопаді 2022-го заявляв, що на відновлення країни знадобиться понад трильйон доларів. До робіт залучать десятки країн-партнерів. За його словами, буде створена спеціальна система шефства, яка дасть змогу передовим країнам і компаніям допомогти у відновленні українських областей, міст, галузей і підприємств.

https://hromadske.ua/posts/u-mininfrastrukturi-prezentuvali-sistemu-dream-vona-maye-zabezpechiti-prozorist-u-vidbudovi-ukrayini?fbclid=IwAR2uvLtXg7UDhKju_DBiMPquommCYq4rFfxH3OjpEOdQHN9i-hOVGlwj_74

Нині друге за популярністю питання серед українців після обговорення військових успіхів – план післявоєнного відновлення. Як жити завтра, після нашої перемоги? Як відновлювати та розвивати Україну після війни?

Міністерство економіки спільно з українськими економістами, офісами “Великої четвірки” та іншими провідними консалтинговими компаніями запропонувало ключові принципи для включення до плану післявоєнного відновлення та розвитку України.

Перше, Україна має отримати повний доступ до ринків країн G7 та Євросоюзу

Тобто для наших товарів уряди цих країн мають скасувати всі квоти та імпортні мита, зокрема захисні та антидемпінгові. Таким чином українські виробники зможуть вільно експортувати свою продукцію на ринки, що охоплюють 54% світової економіки.

Велика Британія як країна великої сімки вже подає в цьому приклад. Найближчими днями за підсумками двосторонніх перемовин британці оголосять про повне відкриття своїх ринків для України.

В минулому доступ до ринків розвинутих держав дозволив успішно відновитися після війни таким країнам, як Південна Корея.

Експорт дає можливість промисловості розвиватися і виробляти більше товарів. А головне – інтегруватися в сучасні ланцюги виробництва. Це не лише експорт, але і трансфер технологій до України, що не менш важливо для промислової модернізації.

Друге, повноцінний вступ України до Європейського Союзу вже у 2024-му році

Ми розраховуємо отримати статус кандидата на вступ до ЄС уже влітку цього року. Першу частину нашої заявки вже подано.

Такими ж стрімкими темпами ми виконаємо всі вимоги до України як майбутнього члена ЄС. Це наш шлях справжньої демократії та свободи. 

Третє, повна дерегуляція та мінімальне втручання держави в роботу бізнесу

З початку російського вторгнення уряд вже розпочав масштабну дерегуляцію. Перевели на декларативний принцип 48 дозволів, 19 ліцензій, приблизно 500 інших публічних послуг для бізнесу. Тепер наше завдання – закріпити такий стан речей назавжди.

Міністерство економіки розробило відповідний законопроєкт, який Верховна Рада розгляне найближчим часом.

Бізнес має зосередитись на основних виробничих процесах, а не на взаємовідносинах з державою. Тому маємо замінити перевірки страхуванням або іншими подібними механізмами в тих галузях, де це можливо.

Четверте, швидка логістика – не більше, ніж за 72 години з України до Європи

Через російську агресію Україна має обмежені логістичні можливості. Вже зрозуміло, що в майбутньому наші товари будуть рухатися в основному саме на захід – до Європейського Союзу. Тому ми будемо максимально розширювати в напрямку ЄС автомобільні переходи та пункти пропуску, збільшувати залізничну логістику через сухі порти та вузли перевантаження на вузьку колію.

Навіть коли ми відновимо роботу портів, розвинена логістика з ЄС стане фундаментом для економічної інтеграції України в європейську економіку.

П’яте, ставка на експорт переробленої продукції в галузях, де Україна вже має конкурентну перевагу на світових ринках 

Йдеться про продовольство та металургію.

За підсумком 2020-го року Україна була шостою у світі за обсягами експорту продовольства – 74 млн тонн. Для порівняння, Канада експортувала майже стільки ж – 77 млн тонн, посівши п’яту позицію. При цьому ціна експорту української агропродукції склала 22 млрд доларів, а канадської – 55 млрд доларів. Така колосальна різниця в 2,5 рази зумовлена тим, що Канада експортує здебільшого перероблену продукцію, а Україна – сировину.

Саме тому основа нашої промислової політики полягатиме в стимулюванні подальшої переробки сировинної продукції, яка потім піде на експорт.

Кукурудза та пшениця – два основні українські експортні продукти.

З огляду на обмежену логістику, ми повинні оптимізувати тоннаж експорту, переводячи його в експорт готової продукції. Тобто перейти від великого обсягу в тоннах до великого обсягу у валюті. Перероблена продукція коштує вдвічі-втричі більше, ніж сировина. До того ж це дає приріст робочих місць всередині країни.

У нас вже є позитивний досвід з переробки соняшника на соняшникову олію, який можемо поширити на кукурудзу та пшеницю. Є можливості запустити переробку кукурудзи на біоетанол, спирт, крохмаль та в якості корму для отримання м’яса птиці, свинини, яловичини та яєць.

Також зможемо наростити виробництво з кукурудзи та пшениці нішевих високомаржинальних товарів – спеціалізованих білків, що використовуються у косметичній, фармацевтичній галузях та харчовій промисловості.

Завдяки відкриттю ринку ЄС та будівництву нових потужностей Україна перероблятиме на метал більшість руди власного видобутку. А метали – на готову продукцію. Так ми досягнемо економії на масштабі.

Україна – дев’ята у світі за обсягами металоекспорту (19 млн тонн на рік). Ми експортуємо велику кількість руди, яку потрібно переробляти всередині країни. Адже тонна руди коштує 100-150 доларів, тонна металу – 500-1000 доларів, а готовий металевий виріб – 1,5-2 тисяч доларів. Якщо ж ми з цих металевих виробів виготовляємо енергетичні машини, то ціна доходить до 15-20 тисяч доларів за тонну.

Модернізація металургії буде також внеском у декарбонізацію економіки в регіоні, зокрема через впровадження сучасних методів обробки руди, яка зменшує вуглецевий слід по всьому ланцюгу виробництва.

Безпека України залежить тільки від нас самих. Ми продемонстрували Європі та демократичному світу, що здатні себе захистити. Але для цього нам потрібна зброя. І ми маємо виготовляти її самостійно.

Для цього є стартові майданчики у вигляді підприємств ВПК. Ставимо питання перед нашими західними партнерами про трансфер військових технологій, аби максимально швидко налагодити виробництво усіх основних видів озброєння. Від протиповітряної оборони до бронетехніки, ракет, стрілецької зброї, боєприпасів, літаків та кораблів. 

Шосте, наше завдання – сформувати потужний військово-промисловий комплекс, що стане базою для подальшого розвитку аерокосмічних технологій 

Важливу роль у цьому секторі відіграватиме IT, оскільки Україна робитиме ставку на military-tech. В цьому прикладом для наслідування може бути Ізраїль, який демонструє, як високі військові технології можуть бути двигуном цивільної економіки.

Сьоме. Аби виконати цю програму, Україна має нарощувати енергетичні потужності

За європейськими мірками наша електроенергія вже сьогодні є дешевою. Маємо великі компетенції в атомній енергетиці, які можемо використати для подальшого будівництва атомних блоків та нарощування чистої енергії.

Україна здатна будувати АЕС в основному власними силами – від проєктування до виробництва силового обладнання, крім самого корпусу реактора. Але й ці навички можна розвинути на базі існуючих промислових підприємств.

Восьме, наступний крок в енергетиці – досягнення енергетичної незалежності 

В рекордно короткий термін за 3-5 років маємо повністю забезпечити себе газом власного видобутку.

Україна – друга в Європі за покладами “блакитного палива”, тому це цілком досяжна мета. Паралельно необхідно зменшити енерговитрати нашої економіки через програму термомодернізації.

В галузі нафтопродуктів маємо побудувати потужності з переробки, щоб повністю покрити власні потреби.

Варто також врахувати досвід Бразилії і значну частину пального виготовляти через сільське господарство: шляхом додавання 15% біоетанолу до бензинів та 20% біодизелю до дизельного пального.

Дев’яте. Центральною ідеєю трансформації економіки має стати кліматична модернізація 

Це зрозуміла концепція для наших західних партнерів. За цією програмою для України вже доступні значні фінансові ресурси. Крім того, будівництво нових промислових потужностей у металургії, харчовій переробці та енергетиці одразу можливе на принципах “зеленої економіки” – мінімального вуглецевого сліду та низької залежності від викопного палива.

Важливо розуміти, як все це втілити в життя. Українським компаніям потрібні дві речі:

• Перша – це партнерство з європейцями та американцями в режимі трансферу технологій.
• Друга – доступ до фінансових ресурсів.

У вузькому сенсі ми пропонуємо “План Маршалла 2.0” для відновлення України. В оригінальному “Плані Маршалла” уряд США викуповував спеціально емітовані акції європейських компаній, аби дати їм капітал для інвестицій у власні виробництва в Європі.

Враховуючи, що за останні 70 років світовий фінансовий ринок пішов далеко вперед, ми можемо запропонувати європейським та американським партнерам оновлений підхід.

Уряди-партнери можуть видати своїм компаніям державні гарантії для залучення коштів для інвестицій в Україну. Такі гарантії покриють країновий ризик і дозволять інвестувати в реалізацію значних промислових проєктів в Україні.

Перспективною є концепція ніаршорингу – перетворення України на найближчу промислову зону для Європи. А це також активно стимулюватиме розвиток сектору послуг.

Для нас важливо забезпечити максимальне відновлення транспортної та соціальної інфраструктури України за 24 місяці. Тобто слід відбудувати зруйноване впродовж двох років, аби не втрачати час для подальшого розвитку. 

І, нарешті, десяте. Ключова вимога – локалізація не менше 60% 

Йдеться про залучення до відбудови саме українців та максимальне використання вітчизняних ресурсів: будматеріалів, цементу, металу.

Українська сторона продовжує наполягати на тому, щоб росія заплатила за всі руйнування, які вона спричинила. Порушення норм міжнародного права з боку рф є настільки значущими, що заморожені активи мають бути конфісковані.

Ми працюємо над тим, аби держави, які заморозили активи рф, також зняли імунітети, які ще захищають ці активи, і спрямовували ці кошти на відновлення України.

Ми також пропонуємо впровадження спеціального імпортного мита на всі товари та послуги з росії для тих економік, які з різних причин не готові впровадити цілковите ембарго.

Враховуючи, що рф постачає в основному біржові товари, таке мито не обтяжить покупця, а країна-агресор знизить ціну постачання на його розмір. Зібрані таким чином кошти можуть перераховуватись Україні для фінансування відновлювальних проєктів. 

Отже, економічна частина плану відновлення має включати повне відкриття ринків G7 та ЄС для українських товарів, масштабний розвиток військово-промислового комплексу через трансфер технологій та military-tech, фокус на експорті готових товарів у традиційних галузях агро та металургії, а також швидкий розвиток енергетики та логістики на принципах “зеленої економіки”.

Юлія Свириденко 

Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція “Української правди” не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.

https://www.pravda.com.ua/columns/2022/04/21/7341214/

Україні потрібні гроші на відбудову і розвиток. І потрібні вони не після війни, а вже зараз. Станом на початок 2023 року потреби на відновлення України оцінювались в 750 мільярдів доларів.

Одним із джерел фінансування потреб України на відновлення можуть і мають стати іноземні інвестиції. Але з цим наразі є проблеми, бо закордонні інвестори бояться заходити в країну під час війни.

На початок 2023 року потреби на відновлення України оцінювались у $750 мільярдів

Україні потрібні гроші на відбудову і розвиток. І потрібні вони не після війни, а вже зараз. Станом на початок 2023 року потреби на відновлення України оцінювались в 750 мільярдів доларів.

Одним із джерел фінансування потреб України на відновлення можуть і мають стати іноземні інвестиції. Але з цим наразі є проблеми, бо закордонні інвестори бояться заходити в країну під час війни.



Україні потрібні гроші на відбудову і розвиток. І потрібні вони не після війни, а вже зараз. Станом на початок 2023 року потреби на відновлення України оцінювались в 750 мільярдів доларів.

Одним із джерел фінансування потреб України на відновлення можуть і мають стати іноземні інвестиції. Але з цим наразі є проблеми, бо закордонні інвестори бояться заходити в країну під час війни.

На початок 2023 року потреби на відновлення України оцінювались у $750 мільярдів

Україні потрібні гроші на відбудову і розвиток. І потрібні вони не після війни, а вже зараз. Станом на початок 2023 року потреби на відновлення України оцінювались в 750 мільярдів доларів.

Одним із джерел фінансування потреб України на відновлення можуть і мають стати іноземні інвестиції. Але з цим наразі є проблеми, бо закордонні інвестори бояться заходити в країну під час війни.

Перші успіхи

Ще 16 вересня 2022 року Міністерство економіки України спільно з Багатостороннім агентством із гарантування інвестицій (MIGA), що належить до групи Світового банку, запустили механізм страхування інвестицій під час війни. В рамках цього механізму інвестори можуть застрахувати до 90% ризиків та відшкодувати свої потенційні збитки. Планується мобілізувати під цей проєкт до $1 млрд. Наразі запущено пілотний проєкт на суму $30 млн.

Також оголосила про готовність мобілізувати понад $1 млрд для підтримки економіки України американська Міжнародна фінансова корпорація розвитку (DFC). Крім прямого кредитування, йдеться також про покриття кредитних та військових ризиків.

Окрім того, Федеральне міністерство економіки та клімату Німеччини ініціювало програму інвестиційних гарантій для німецьких компаній в Україні. Програма гарантування інвестицій спрямована на довгострокове пом’якшення ризиків для німецьких інвесторів, запобігання або компенсацію втрат та полегшення отримання фінансування для реалізації інвестиційних проєктів.

Програма покриває такі ризики, як війна, експропріація (націоналізація), трансферний ризик і ризик конвертації, ризик порушення договору. Для участі в програмі необхідно внести одноразовий платіж (відсутній для інвестицій до 5 млн євро та 0,5% для інвестицій понад 5 млн євро) та робити щорічні внески, які нараховуються від суми покриття. Гарантії застосовуються до нових проєктів й інвестицій, але в деяких випадках можуть покривати нещодавно вкладені кошти.

Реалізацію програми інвестиційних гарантій федеральний уряд доручив міжнародній аудиторській компанії PwC. Також планується тісна співпраця між PwC та інвестиційною ініціативою Advantage Ukraine.

З останнього — найбільший банківський холдинг США JP Morgan та Міністерство економіки України підписали меморандум про взаєморозуміння. До слова, під час зустрічі прем’єр-міністр України Денис Шмигаль означив найперспективніші для інвестицій галузі економіки: це енергетика, аграрний сектор, природні ресурси, цифрові технології, відновлення транспортної та іншої інфраструктури.

“Інвестиції під час війни дуже обмежені саме через воєнні ризики. Саме тому уряд докладає зусиль у переговорах з міжнародними партнерами з приводу забезпечення страхування військових ризиків. Ці проєкти передусім стосуються іноземних інвестицій”, — зазначає провідна наукова співробітниця Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Олександра Бетлій. 

Водночас зрозуміло, що для відбудови потрібні як іноземні, так і внутрішні інвестиції. Для їх стимулювання потрібні реформи, передусім судова реформа та реформа правоохоронних органів.

Розмір має значення

Складно передбачити поведінку інвесторів у країні, де йде війна, зазначає виконавча директорка Європейської Бізнес Асоціації (ЄБА) Анна Дерев’янко.

“Можемо висловити обережне припущення, що якщо не буде радикальних змін лінії фронту чи інших дестабілізуючих чинників, приватні інвестиції в Україну будуть поступово відновлюватись”, — говорить співрозмовниця Новини.LIVE.

На думку асоційованого експерта Центру соціально-економічних досліджень Case Україна Євгена Дубогриза, значних іноземних інвестицій в Україну під час війни чекати не варто. Так, можуть бути перемовини, певні рамкові угоди, домовленості про інвестиції після Перемоги. Та самих грошових потоків, стабільних та масових — не буде, допоки не з’явиться визначеність, яким чином та на яких умовах закінчиться війна.

Чому так? Причин тому багато, каже експерт. Ключові серед них — наступні.

По-перше, невідомий cost of risk, тобто потенційний рівень віддачі від інвестицій. Простіше кажучи, йдеться про процентну ставку, яка є прийнятною для інвестора при тому рівні ризику, який наразі є в Україні. Бо невідомий сам рівень ризику. 

“Прецедентів таких війн, на такій великій території, такої тривалості не було з часів війни США та В’єтнаму (бо китайсько-вєтнамська 1979 року скінчилася за півроку). Відтак, немає бази порівняння, немає методів оцінки ані ризиків, ані ставки, яка має компенсувати ці ризики”, — каже співрозмовник Новини.LIVE.

По-друге, сам інвестиційний процес у світі — якщо говорити про великі інвестиції від великих гравців фондового ринку чи корпорацій — “заточений” під мирний час. Сам по собі фактор війни в процесі інвестиційних рішень просто не передбачений. Іншими словами, жоден ризик-офіцер, жодна скорингова методика не схвалить інвестиції в країну, де йде війна — просто аби уникнути невідомого та неконтрольованого ризику.

Наразі Україна отримує фінансову допомогу у вигляді грантів та позик від урядів інших країн та міжнародних організацій, яка спрямовується на підтримку економіки та соціальні виплати. Але важливим є відновлення саме приватних інвестицій, які мають стати поштовхом до економічного відновлення. 

Привабливими для інвесторів навіть під час війни залишаються аграрна галузь, фармацевтика, енергетика, транспорт та інфраструктура, будівництво, FMCG. 

“Зростає інтерес до military tech, військової/оборонної сфери. Серед компаній Асоціації близько третини зацікавлені у співпраці з оборонним сектором”, — говорить виконавча директорка ЄБА.

На її думку, щоб великі іноземні інвестори заходили в Україну вже зараз, потрібні кілька важливих передумов. По-перше, мають бути розроблені практичні інструменти захисту інвестицій — як-то страхування чи інвестиційні гарантії. Потрібні програми з чіткими критеріями та алгоритмами, хто і як може ними скористатися, на яких умовах. Такі програми вже з’являються, але поки що їх одиниці. 

По-друге, необхідне належне інформування — як про такі програми, так і про умови для бізнесу в Україні. Необхідно розповідати міжнародній спільноті, що в Україні бізнес може працювати та заробляти кошти. 

“Ми в Асоціації намагаємося доносити цю тезу та запрошувати міжнародний бізнес продовжувати працювати з Україною. Адже у багатьох є хибне враження, що у країні, де триває війна, життя та робота зупиняються”, — каже Анна Дерев’янко. 

Наразі в Україні йде розробка механізмів страхування інвестицій від військових ризиків — хто саме їх покриватиме. Але навіть попри всі зусилля та бажання це важко буде зробити, упевнений Євген Дубогриз. Бо ключова умова приходу інвесторів — можливість прорахувати вартість ризику. Лише після того, як ця вартість стане відома — від чого вона залежить, який її розмір — можна буде домовлятися про розподіл таких ризиків між страхувальниками.

Наразі ми бачимо окремі кейси продовження інвестування не лише в підтримку чи відбудову бізнесу, але і в його розширення, розказує Новини.LIVE очільниця Європейської Бізнес Асоціації.

Наприклад, ірландський Kingspan планує інвестувати 200 млн євро в будівництво технологічного хабу будівельних матеріалів в Україні протягом наступних 5 років, який створить більше 600 робочих місць. Швейцарська Nestle інвестує $43 млн у новий виробничий майданчик на заході України, який забезпечить додаткові робочі місця для 1500 людей. Німецький Bayer інвестує близько 35 млн євро в розширення виробництва на насіннєвому заводі у Житомирській області. Це дуже позитивні новини під час війни.

Фото: REUTERS/Marko Djurica

https://economics.novyny.live/chi-priidut-v-ukrayinu-investitsiyi-pid-chas-viini-77587.html

Жодна країна з часів Другої світової війни не зазнавала таких руйнувань, як Україна. Світовий банк оцінив економічні збитки в $411 млрд. І ця цифра, ймовірно, є занадто низькою. Фінансування такого масштабу можна отримати лише за рахунок іноземних і внутрішніх приватних інвестицій, пише Роберт Бонд – керівник проєкту USAID «Реформування фінансового сектору в Україні», який має майже 30-річний досвід роботи на фінансових ринках України

Forbes запускає новий проєкт Next250 – список компаній малого та середнього бізнесу, які визначатимуть розвиток України. Запропонуйте компанію до списку за цим посиланням.

Щоб забезпечити необхідні обсяги коштів, інвесторам потрібні будуть гарантії інвестицій і страхування воєнно-політичних ризиків, які зазвичай пропонуються міжнародними агенціями або Lloyds of London і покривають випадки політичного насильства, експропріації, неконвертованості валюти, порушення умов контрактів із державою. 

Наразі страхування воєнно-політичних ризиків здебільшого в Україні відсутнє. Міжнародні агенції, які пропонують такий вид страхування, перестраховики в Лондоні та українські страхові компанії вважають премію за ризик занадто високою, щоб вести таку діяльність в Україні. Інвестиційні проєкти, яким потрібне страхування, можуть звернутися лише до уряду України, який наближається до межі своїх можливостей забезпечення надійного фінансування або гарантій. 

Проблеми з гарантуванням інвестицій і страхуванням політичних ризиків існували в Україні ще до 24 лютого 2022 року. Ті види покриття ризиків, які зазвичай пропонують міжнародні агенції, не були потрібні інвесторам. В Україні їх турбували незахищені права власності, відсутність механізмів забезпечення виконання умов договорів, регуляторні, судові переслідування і корупція. Через ці причини на міжнародному рівні Україна ніколи не розглядалася як привабливе місце для інвестицій, незважаючи на багаті природні ресурси і кваліфіковану робочу силу.

За період з 2000 по 2020 рік за Класифікацією територіальних ризиків країн ОЕСР (ризики введення обмежень на переказ валюти за кордон, неконвертованості валюти і випадків форс-мажору) Україна входила до переліку найризикованіших країн, окрім двох років: 2007-го і 2008-го. У ці роки обсяг прямих іноземних інвестицій на 100% перевищував їх середній обсяг за останні 25 років, і в чотири рази – за останні 10 років. Тож ми точно знаємо, що Україна може бути привабливою для інвестицій, якщо встановлює чіткі, справедливі і конкурентні правила гри для інвесторів.

Міжнародні надавачі послуг страхування політичних ризиків стикаються з власними викликами в Україні. Як MIGA, яка входить у групу Світового банку, так і Американська корпорація з фінансування розвитку (DFC) мають критерії прийнятності для надання страхування, які, можливо, не будуть підходити для зруйнованої війною України. Для андерайтингу обидві установи вимагають проведення масштабного дью-ділідженсу. Обидві використовують термінологію, яка є складною для потенційних кандидатів. До того ж MIGA страхує лише міжнародні компанії. DFC розглядатиме не лише іноземні компанії, а й національні, але її фокус – на «нових інвестиціях» і приватному секторі.

Проте слід віддати їм належне – і MIGA, і DFC намагаються допомогти.

MIGA тільки-но оголосила про заснування SURE, власного трастового фонду для України, хоча він здебільшого спрямований на відновлення після припинення активних бойових дій і, в короткостроковій перспективі, на торговельне фінансування, а не на інвестиції в реальний сектор економіки.

Аналогічно DFC оголосила в січні про готовність мобілізувати $1 млрд для України. Але навіть якщо MIGA і DFC будуть готові покривати у певній мірі українські ризики під час війни, внутрішні політики цих установ, процедури і баланси можуть обмежувати їх здатність пропонувати страхове покриття.

Трастовий фонд для України

Нам потрібен новий підхід – спеціальний трастовий фонд для України, який зможе гнучко реагувати на потреби інвесторів, готуючись до відновлення економіки. Уряди, які готові надавати підтримку, двосторонні і багатосторонні агенції, інші донори мають працювати разом, залучати та об’єднувати кошти і використовувати концепцію трастового фонду, щоб ділити ризики з кредиторами, інвесторами і страховиками – як державними, так і приватними. Трастовий фонд має бути спроможним забезпечити покриття «першого ризику» для залучення приватних перестраховиків. 

Важливо, хто саме буде організатором трастового фонду. Це має бути впливова установа, яка зможе залучати кошти від урядів, донорів, фондів і фізичних осіб, а також матиме компетенції і повноваження створити новий, більш гнучкий статут для страхування воєнно-політичних ризиків. Це може бути Міністерство фінансів США, Європейський Союз або обидві організації в партнерстві з урядом України. 

Також важливо, хто саме впроваджуватиме механізм страхування воєнно-політичних ризиків. Перший варіант передбачає створення трастового фонду (нові кошти, окреме правління, нові політики, нові процедури) в межах існуючого міжнародного надавача послуг страхування воєнно-політичних ризиків. Це найшвидший підхід, тому що він міг би забезпечити запуск механізму, використовуючи існуючі системи, персонал і кошти. Насправді можна було б мати два і більше трастових фонди, які б конкурували у цьому напрямі діяльності.

Однак, щоб бути ефективним, цьому варіанту потрібна гнучкість, що означає новий статут, нові критерії прийнятності, адаптивні процедури андерайтингу і швидке прийняття рішень. Можливо, ця опція також потребуватиме нової корпоративної культури, яка заохочує і винагороджує креативність зусиль, доцільність дій і більшу схильність до ризику.     

Інші варіанти – складніші і вимагають більше часу для впровадження.

Другий варіант полягає у створенні нової установи страхування воєнно-політичних ризиків з новим менеджментом під керівництвом спеціального розпорядника. В процесі розробки власного статуту і практики роботи ця установа могла б запозичувати в існуючих установ знання, навички, спроможності андерайтингу та адміністрування і системи. Буде потрібна своєрідна корпоративна культура, зосереджена на розвитку України, і новий спеціалізований персонал.

Третій варіант передбачає створення нової агенції, очолюваної великим міжнародним гравцем (Міністерством фінансів США, Європейським Союзом), а потім проведення тендеру із закупівлі послуг страховика ризиків (або консорціуму надавачів послуг), що дозволить їм здійснювати управління агенцією за конкретними правилами, згідно з прописаними в контракті ключовими показниками ефективності.

Страхування воєнно-політичних ризиків і Україна – це, звісно, не союз, створений на небесах. Проте для залучення приватних інвестицій і швидкої відбудови країни важливо «укласти цей шлюб». Перемога України на полі бою повинна поєднатися з відбудовою та змінами на краще для України. 

Представлені думки є виключно думками Роберта Бонда, які не обов’язково відображають погляди USAID або уряду США.