Категорія: Новини

Прем’єр-міністр Денис Шмигаль заявляє, що Японія планує виділити EUR160 млн для підтримки проєктів економічного відновлення України.

“Озвучив наші пріоритети швидкого відновлення: енергетика, житло, критична інфраструктура, гуманітарне розмінування та підтримка бізнесу. Вдячний японській делегації за сьогоднішню місію, яка сприятиме подальшому залученню японських компаній до відбудови”, – написав Шмигаль у телеграм-каналі в понеділок за результатами зустрічі з державним міністром закордонних справ Японії Кійото Цуджі, державним міністром економіки, торгівлі та промисловості Кадзучіка Івата й представниками японського бізнесу.

За словами прем’єра, Україна зацікавлена у створенні спільних підприємств, особливо в переробній промисловості. “Для нас важлива співпраця у сферах АПК, металообробки, машинобудування, критичної сировини та ІТ. Досвід Японії в післявоєнному відновленні може стати в пригоді для економічного відновлення України”, – додав Шмигаль.

https://interfax.com.ua/news/economic/948790-amp.html

Румунія має намір відіграти ключову роль у відновленні України після завершення війни, розв’язаної Росією.

Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на заяву прем’єр-міністра Румунії Марчела Чолаку під час зустрічі з держсекретарем США Ентоні Блінкеном.

Чолаку зазначив, що в цьому контексті сильними сторонами Румунії є безпека, географічна близькість, морське, річкове, залізничне та автодорожнє сполучення. Такі можливості можуть зацікавити американські компанії, які захочуть брати участь у реконструкції України.

Прем’єр Румунії наголосив, що його країна продовжуватиме підтримувати Україну стільки, скільки це буде потрібно, маючи на увазі також процес відновлення.

Своєю чергою держсекретар США Ентоні Блінкен подякував румунському прем’єру за допомогу Україні та за співпрацю на Чорному морі.

“Наші країни також тісно співпрацюють у цивільних питаннях, ми дуже тісно співпрацюватимемо в майбутньому, і наслідки будуть помітні у прогресі, який буде досягнутий”, – сказав Блінкен.

Допомога Україні від Румунії

Нещодавно Україна та Румунія підписали меморандум про взаєморозуміння та співробітництво, що передбачає збільшення оборонних виробничих потужностей та розширення виробництва боєприпасів.

Раніше повідомлялося, що 10 жовтня у ході візиту президента України Володимира Зеленського до Румунії було підписано двосторонню декларацію між країнами.

Також Зеленський в Бухаресті обсудив з румунським колегою Клаусом Йоханнісом посилення ППО, розвиток авіаційної та інших оборонних коаліцій та ситуацію в Чорноморському регіоні.

Термінові та важливі повідомлення про війну Росії проти України читайте на каналі РБК-Україна в Telegram.

https://www.rbc.ua/rus/news/rumuniya-mae-namir-vidigrati-klyuchovu-rol-1701769138.html

ТЕО готують щодо першого, контейнерного та поромного терміналів.

Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури (Мінвідновлення) працює над тим, аби мати можливість оголосити тендери по концесійним проектам у порту Чорноморськ вже на початку 2024 року.

Про це, як пише ЦТС, під час  “Інфраструктурного дня 2023” Європейської Бізнес Асоціації розповів Тарас Бойчук, керівник Проектного офісу з розвитку державно-приватного партнерства.

Він нагадав, що в квітні поточного року була відновлена робота над проектами концесії майна ДП “Морський торговий порт Чорноморськ”. Мова про проекти і окремі конкурси, що стосуватимуться першого, контейнерного та поромного терміналів. “На сьогоднішній день завершені процедури відбору радників. Ці проекти підтримуються Міжнародною фінансовою корпорацією та ЄБРР. Зараз відбувається фіналізація техніко-економічного обґрунтування по проектам. Ми очікуємо, що робота над підготовкою ТЕО закінчиться в кінці цього року – на початку наступного. І тоді розпочнеться внутрішня процедура погодження з Міністерством відновлення і Міністерством економіки”, – проінформував Бойчук.

За його словами, оголошення концесійних конкурсів очікується протягом 2024 року. “Паралельно ведеться оновлення тендерної документації. Тож, ці проекти дуже близькі до того, щоб бути оголошеним наступного року. Безпекова ситуація може впливати на ці плани, однак з точки зору підготовки міністерство обрало підхід, згідно якого проекти будуть готуватися”, – додав керівник Проектного офісу з розвитку державно-приватного партнерства. Він пояснив, що після перших пілотних концесійних проектів і внесених змін у законодавство, зараз робота над підготовкою проектів ДПП у порту Чорноморськ відбувається значно швидше. Ознайомись з детальною публічною інформацією щодо концесійних проектів, можна зокрема на спеціальній сторінці порталу Мінвідновлення.

Також у контексті ДПП Тарас Бойчук зауважив, що у Верховній Раді знаходиться законопроект №7508, який був проголосований у жовтні минулого року. “Це завершення реформи державно-приватного партнерства. Це внесення всіх необхідних змін в усіх секторах, у тому числі і транспорті, щоб цей інструмент працював. Зараз законопроект готовий до другого читання, і ми очікуємо, що він повинен вирішити ті проблеми, які у нас були під час підготовки різних проектів ДПП… Зміни пов’язані зі зменшенням ризиковості для інвесторів. Наприклад, допускається міксування тих джерел, за рахунок яких компенсуються інвестиції інвестору”, – розповів представник Мінвідновлення.

Нагадаємо, що процес підготовки до реалізації концесійних проектів у Чорноморському порту розпочався ще до повномасштабного вторгнення росії. Тендери планували оголосити в 2022 році, але цього не сталося через війну. Навесні 2023 року профільне міністерство відновило процес. Перший етап – розробка техніко-економічного обґрунтування, наступний – проведення конкурсу. Тоді у відомстві говорили про підготовку до передачі в концесію першого, контейнерного та п’ятого  терміналів.

Підготовку ТЕО фінансує Глобальний інфраструктурний фонд, експертів і консультантів залучають Європейський банк реконструкції та розвитку і Міжнародна фінансова корпорація (IFC).

ЦТС також писав, що данська судноплавна компанія Moller-Maersk цікавилася концесією контейнерного терміналу. А віце-прем’єр – міністр розвитку громад, територій та інфраструктури Олександр Кубраков заявляв, що зацікавленість до проектів ДПП у Чорноморську виявили вже 5 великих компаній.

Коментар провідного юриста та адвоката Дмитра Очколяса:

Незважаючи на тяжкі обставини, у яких опиналась Україна, станом на сьогодні Урядом України прийнято рішення щодо відновлення процесів реалізації концесійних проектів у морському порту Чорноморськ.

Якщо тезисно, то порядок реалізації концесійного конкурсу можна поділити на наступні етами:

1. Підготовка профільними консультантами техніко-економічне обґрунтування. Це визначить основні аспекти проектів, включаючи фінансові показники та технічні деталі.

2. Підготовка тендерної документації. Належним чином підготовлена тендерна документація є важливим етапом для забезпечення прозорості та конкурентоспроможності концесійних конкурсів, та встановлює вимоги та порядок проведення самого конкурсу.

3. Проведення самого конкурсу і оголошення переможця. За загальним правилом, переможцем опиняється компанія, що запропонували кращі фінансові умови для держави.

Також варто зауважити, що зараз на розгляді українського парламенту перебуває законопроєкт № 7508, який покликаний стати ключовим інструментом для реалізації концесійних проектів у порту. Цей законопроект передбачає завершення реформи державно-приватного партнерства, спрощення процедур і зменшення ризиків для інвесторів.

Міжнародна юридична фірма interlegal має унікальний досвід участі у проведенні концесійних конкурсів, що вже реалізовані у морських портах Херсон та Ольвія, та у інших реалізованих проектах державно-приватного партнерства.  

Ми можемо бути корисними при наданні консультацій про особливості концесій на всіх етапах, включаючи розробку угод, вирішення юридичних питань, пов’язаних з концесіями.

https://cfts.org.ua/news/2023/11/21/pidgotovchiy_etap_kontsesiynikh_proektiv_v_portu_chornomorsk_planuyut_zavershiti_v_pershomu_kvartali_2024_roku_77219

Фото: depositphotos.com

Найбільша сталеливарна компанія Південної Кореї POSCO збирається взяти участь у післявоєнному відновленні України, повідомив прем’єр-міністр Денис Шмигаль після зустрічі із гендиректором POSCO International Чон Таком (Jeong Tak), який приїхав до Києва.

“Україна цінує те, що ваша компанія залишається працювати на українському ринку та зацікавлена в подальших інвестиціях в економіку України”, – сказав Чон Таку Шмигаль.

За його словами, на переговорах йшлося про співпрацю за трьома напрямками: аграрна промисловість з акцентом на переробленні, металургія з використанням зелених технологій та будівництво з повним циклом виробництва матеріалів на території України.

На початку 2023 року металургійна компанія створила так звану робочу групу з відновлення України, яка сфокусувалася на серії можливих проєктів в п’яти сферах: сталь, харчові продукти, вторинна сировина для акумуляторів, енергетика та інфраструктура. Компанія також має намір прискорити гуманітарне співробітництво, беручи участь у проєктах в галузі освіти України.

Щодо сталеливарної галузі, POSCO планує брати участь у різних проєктах, включно з генерацією енергоресурсів для виробництва сталі в межах української програми реконструкції металургійних підприємств.

Окрім того, Україна та Південна Корея домовились вивчати можливості сталевого будівництва, зокрема модульних будинків, оскільки це може значно скоротити терміни їх зведення.

• 13 листопада стало відомо, що Фінляндія підготує свій план відновлення України до кінця року.

Джерело – https://biz.liga.net/ua/all/all/novosti/metalurhiinyi-hihant-z-korei-anonsuvav-uchast-u-vidnovlenni-ukrainy

В Україні відтепер працюватиме радник Сполучених Штатів з інфраструктури, який буде консультувати в питаннях відновлення країни. На цю посаду призначать Роберта Марінера.

Про це оголосив міністр транспорту США Піт Буттіджедж під час візиту до Києва.

«З того моменту, як росія розпочала повномасштабне вторгнення, я підтримував тісний контакт зі своїм українським колегою з питань упливу на глобальні ланцюжки постачання, особливо на портову та залізничну інфраструктуру. Сьогодні я у Києві, щоб виконати важливе прохання розмістити тут радника з інфраструктури», — написав Буттіджедж.

За його словами, цей радник перебуватиме в Києві, щоб надавати технічну допомогу в межах зусиль із відновлення України. Він також ділитиметься своїм досвідом реалізації інфраструктурних проєктів.

Міністерство транспорту США окремо уточнило, що радником стане Роберт Марінер, який виконував інженерні роботи для Військово-повітряних та Військово-морських сил США і має десятиліття досвіду транспортних проєктів.

«Це один із незліченних способів, якими США продовжують підтримувати народ України в довгостроковій перспективі та забезпечувати його зв’язок зі світом», — підкреслив американський міністр транспорту.

Буттіджедж прибув до української столиці потягом зранку 8 листопада й зустрівся з президентом України Володимиром Зеленським.

Джерело – https://hromadske.ua/posts/v-ukrayini-zyavitsya-radnik-ssha-z-infrastrukturi-yakij-dopomagatime-u-vidbudovi?fbclid=IwAR0c7pM5brS2WJVL306SXcao6WmRr4HWEFbvDnPw5az2PWAdJLbdp4KX2Vw_aem_AfSWUi-CEYBGvJIciPaPZnUX4SjkubkdKCL_eHppE3YK3yayKTCbrmHf-yVmtUxsMYk

Під час війни частка державної власності в економіці завжди зростає, що дозволяє урядам ефективніше керувати ресурсами та забезпечувати потреби суспільства. Однак в Україні цей показник перевищує навіть такі високі рівні, які були під час Другої світової війни, наприклад, у Великій Британії. Після націоналізації Сенс банку частка держави в банківській сфері становить 53%.

Проте у домінуванні державних банків можна знайти й позитив – це розвиток інновацій. У звичайних умовах банківський сектор дуже конкурентний, і тому коли на ринку з’являється інновація (наприклад, Монобанк), її одразу копіюють. Тому невеликі інноваційні проекти не отримують шансу дорости до прибутковості. Коли ж великі банки належать державі, вони трохи розслаблені, отже, невеликі інноваційні проекти мають шанс «набрати вагу» до того, як їх помітять.

До того ж, якщо на ринку кредитування держави приватні банки навряд чи можуть конкурувати з державними, то в секторі кредитування бізнесу, особливо МСБ, вони мають конкурентну перевагу.

Про головну перепону до інвестування

За 20 років мало що змінилося з точки зору захисту прав власності. Це головна проблема, яка обмежує доступ до кредитних ресурсів.

В Україні можна бути кредитоспроможним тільки якщо ти сам (або з друзями) володієш своїм підприємством на 100%, на відміну від, наприклад, Чехії, Словаччини, Польщі, де в тебе може бути 100 акціонерів, акціонерна угода між ними, рада директорів і таке інше. У нас акціонерні угоди та корпоративне управління запроваджені законом, але не впроваджені на практиці. Тому маємо не дуже велику складність корпоративного сектору й відповідно мало можливостей як для кредитування, так і для інвестицій.

Головна проблема, з якою зіштовхуються і ті, хто розробляють програми відновлення України, дуже проста. Це не питання де взяти гроші, бо грошей буде багато. Питання –  куди їх інвестувати, бо просто немає об’єктів для інвестицій. У нас не можна інвестувати в 5% чи 10% компанії. Зробивши таку інвестицію, на практиці ти нічого не отримаєш, оскільки міноритарні акціонери незахищені. 

Про вплив податкової системи на інвестування

Країни, які отримують найбільше інвестицій, мають  далеко не найкращий у світі податковий режим – наприклад, це США, Китай, Бразилія. Отже, високі податки не є проблемою.

Перша проблема – це нерівність конкуренції. Якщо всі недоплачують податки, то якщо я буду платити податки, я буду точно неконкурентоздатним. І друге – це ризики, пов’язані з державою. Адже до підприємства, яке демонструє більш-менш нормальні фінансові результати,  обов’язково прийдуть перевірки з податкової, БЕБ чи інших державних органів.

Про приватизацію банків після війни

Для успішної приватизації потрібно розібратися зі “спадщиною” (legacy issues). Це те, що дісталося банкам від їхніх попередніх власників. Найпростіший приклад – Приватбанк. Це 25% банківського сектору України, за деякими параметрами навіть більше. Держава задекларувала своєю метою приватизацію цього банку. Але поки не вирішені питання з Коломойським та іншими колишніми акціонерами, приватизувати його неможливо.

Імовірність приватизації Укрексімбанку майже нульова, бо такі банки дуже важко приватизувати. Він має настільки багато державного ризику на своєму балансі (кредити державним компаніям), що його можна продати лише комусь, хто матиме на меті політичні перспективи використання цих активів. З точки зору банківського бізнесу ці кредити не мають значної цінності, відповідно й цінність банку низька. 

На сучасному банківському ринку найбільше цінують великі роздрібні бізнеси. Далі йдуть малі та середні бізнеси, оскільки пов’язаний з ними ризик диверсифікований (розподілений), і цей ризик можна прогнозувати на основі статистики, а не політичних рішень. І лише після цього інвестори розглядають великі корпоративні проекти.

Про приватизацію держкомпаній

Найкраще зараз активно готуватись до приватизації після завершення війни, щоб на загальній ейфорії та піднесенні одразу проводити конкурси. Якщо всі говорять про відновлення країни, то активи будуть вартувати набагато більше, ніж коли розповідають, що у вас все погано, нічого не працює, корупція і чого взагалі туди вкладати гроші. Такі оцінки сильно впливають на бажання інвесторів.

Для цього треба змінити підхід до Фонду держмайна. Його головною функцією має стати продаж державної власності. ФДМ має бути мотивованим продавати її якнайдорожче. Це має бути нормальний державний інвестиційний банк, який живе не на бюджетні кошти, а за рахунок того, що він продав. 

Про увагу інвесторів до реального сектору

Є три великі групи компаній, які сьогодні уважно придивляються до України.

Перша – це будівельні компанії. Цих компаній дуже багато, і якщо казати дуже спрощено, вони хочуть знати, коли розпочнеться велике будівництво за гроші Європейського Союзу. Вони дуже зацікавлені заздалегідь знати, що буде робитися і коли, щоб вони могли планувати і шукати підрядників.

Друга категорія – це виробники товарів, пов’язаних із будівництвом: цементу, штукатурки, дерев’яних виробів, вікон (імовірно, під час відбудови Україні знадобиться мінімум мільйон нових вікон – це дуже великі обсяги). Майже всі ці товари не перевозять на далекі дистанції. Наприклад, цемент, як і більшість простих матеріалів, роблять на місці. Скло можна возити, але все одно його краще виготовити на місці. Таких компаній багато, переважно вони ще не готові інвестувати й чекають, поки закінчиться війна. Але деякі вже готові заходити, й можна очікувати непублічних інвестицій в 2024 році (навряд чи про такі проекти будуть оголошувати, бо ніхто не хоче, щоб до них прилетів російський шахед).  

Третє – це сільгосппідприємства і переробка агротоварів. Останні 3-4 роки це досить високомаржинальний бізнес. Наприклад, для того, щоб виростити кілограм курки, потрібно 20-25 кг пшениці. А вивезти цей кілограм курятини набагато легше, ніж 20-25 кг пшениці. Плюс безпекові фактори – коли йдеться про гектари землі далеко від лінії фронту, збитки від умовного шахеда менші, ніж якби це було якесь промислове підприємство. 

Джерело – https://voxukraine.org/koly-pryjdut-investory-i-u-shho-vony-budut-investuvaty-podkast-shho-z-ekonomikoyu-z-sergiyem-budkinym

Вже близько року як в Interlegal започаткували проект Recovery Ukraine. Ми, як компанія з українським корінням, дуже тяжко переживаємо події сьогодення та робимо все можливе аби після перемоги Україна заквітла ще яскравіше.

У процесі роботи над цим проектом наша команда проводить зустрічі, де обговорюють можливості для інвестицій у відбудову нашого дому.

Саме про одну з таких зустрічей ми сьогодні розповімо

26 жовтня провідний юрист Interlegal Дмитро Очколяс разом з колегами з Padeco (Японія) провели зустріч з Головою Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України Мустафою Найємом, де обговорили план роботи над проектом інфраструктурного відновлення Одеської області.

Держагентство погодило актуальність та необхідність реалізації проектів, над якими працювали. Попереду етап підготовки prefeasibility study (попереднє техніко-економічне обґрунтування проекту),  feasibility study (безпосередньо техніко-економічне обґрунтування проекту), а далі – сама реалізація інфраструктурного проекту (будівництво).

Ми працюємо в кооперації з Padeco та іншими міжнародними консультантами (Royal HaskoningDHV, MTBS) з питань побудови, розвитку та відновлення інфраструктури, зокрема морегосподарського комплексу, інтересантами яких є Україна та міжнародні фінансові інституції (EBRD, World Bank, IFC, JICA тощо).

Ми вдячні за ефективну кооперацію Padeco та Мустафі Найєму. Це тільки початок, але вже дуже значний крок. 

Якщо ви маєте ідеї або бажаєте долучитися до інших інвестиційних проектів з відновлення України, наші колеги Артур Ніцевич (партнер), Артем Скоробогатов (партнер) та Дмитро Очколяс (провідний юрист) з радістю з вами зустрінуться.

(У продовження теми Ukraine Facility — див. попередній пост) У червні 2023 року Європейська Комісія оголосила про створення Ukraine Facility — рамкового інструменту підтримки відбудови та відновлення України та підготовки України до вступу в ЄС на 50 млрд євро. Український уряд має розробити та представити Ukraine Plan — план дій, згідно якого ЄС виділятиме фінансування, з цілями, показниками та системою оцінки.

18 жовтня 2023 року з’явилась версія Плану України для першого компоненту (складової як названо у перекладі) Ukraine Facility — план на 39 млрд євро. Значна частина цієї суми піде на макрофінансову допомогу — покриття поточних витрат бюджету (наші власні українські податкові надходження йдуть на потреби фронту). План України готувався в екстремально короткий час і має бути представлений Європейській Комісії у листопаді 2023 року.

Шо не так з Планом України

План України — це унікальний доровказ для України — самозаподіяний дороговказ. Так, левова частка коштів піде на проїдання — утримання бюджетних видатків, проте навіть 4 млрд євро (10%) вистачить, щоб запустити процеси, здатні вивести України на інший рівень розвитку. Тому План України, згідно якого виділятиметься фінансування, має таке значення — це про Україну для наступних поколінь. Брак часу на розробку — не привід ставити низькі планки. План України має бути продуктом критичного спільнотворення посадовців та експертів у відкритій комунікації з громадянським суспільством та бізнесом.

Що не так з версією Плану України від 18 вересня 2023 року:

1. Галузевий підхід — теперішній План України базується на спробі знайти “магніти розвитку” — магічні таблетки, завдяки яким Україна стане заможною. Таблетками обрано галузі — традиційне сільське господарство, металургію та гірничу хімію тощо. Ці таблетки насправді плацебо — гранти ЄС на проекти підтримки цих галузей створять чудові умови для замкненого кола великого бізнесу (щоб не розповідали про малих фермерів). Насправді Уряд має не обирати чемпіонів (галузі, дякую, що не конкретні компанії), а розвивати здатності (capabilities — див. нижче), — ринок сам дасть собі раду, які галузі та компанії стануть національними чемпіонами.
2. Множення бідності — План пересипаний термінологією бідності — “дешева робоча сила”, “збільшення частки робочої сили”, тощо. Вибір галузей у більшості базується на сировинних та промислових, коли 70%+ економіки членів ЄС вже давно складають сервіси (послуги), а не капіталоємкі галузі, які створюють мало високооплачуваних робочих місць.
3. Хирна архітектура впровадження — План прописаний під існуючі формати бюджетних програм, планів впроваджень та планів заходів. Жодного слова про проектний підхід та інституційну базу Плану України (проектне агентство як у Литві чи інакше). Розвиток компетентностей прописаний у різних реформах та галузях у тексті — замість, наприклад, єдиного Українського освітнього фонду — Міністерства почнуть змагатися за розпорядження коштами, дублюючи одне одного.
4. Різнорівневість пропозицій (солянка) — План України — це макроекономічний рівень (ми говоримо про млрд суми), натомість повсюдно у тексті вкрадаються грижі мислення — харчування у дитячих навчальних закладах (розумію, що цією темою опікується п. Зеленська, але серйозно, саме це питання має бути у Плані України?); десь про розробки стратегій (розробки політик), десь — про розмінування земель (конкретні дії / проекти) — можна це якось вирівняти у стилі по-між частинами?
5. Канцеляризми замість конкретики — План України рясно пересипаний улюбленими канцеляризмами — створити умови, системна реалізація заходів, впровадження умов оплати праці, посилення освіти … Що це? Чому не можна говорити конкретикою досягнень — так, конкретні індикатори можна буде узгодити на наступному раунді, але зараз. навіть натяку на такі індикатори немає?

Що треба принципово змінити

План України мусить бути — і будь-яка критика має супроводжуватися конструктивними пропозиціями. Свої пропозиції розділяю на дві частини — перша про філософію Плану України, — що засадничо треба змінити у Плані в його існуючому форматі; друга — це конкретні пропозиції по тексту Плану України.

Перше. На мою думку, План України має фокусуватися на перепрошивці ключових здатностей (capabilities) якомога широкого кола українців, громад та бізнесів. Ключові здатності — це здатність набувати навички, опановувати технології, управляти бізнесом (і не лише), генерувати ідеї, управляти фінансами, працювати міжнародно тощо. Маючи ключові здатності, люди, громади, бізнеси дадуть собі раду у галузях та темах. Така перепрошивка здатностей піднімає загальний рівень економіки, держави і суспільства, — на відміну від галузевого фокусу, який стосується обмеженої кількості людей, громад та бізнесів.

Перепрошивку ключових здатностей уможливлюють (рушії здатностей / capabilities’ enablers):

1. Система вищої освіти – наскрізно вищі компетентності випускників
2. Система професійно-технічної освіти та професіної перепідготовки – можливості бізнесу готувати фахівців для себе і замовляти нові компететності персоналу
3. Доступ до фінансування – доступ до кредитування та інвестицій
4. Якість менеджменту – стратегічний менеджмент (бізнесу, медицини, культури …), здатності розбудовувати процеси, управляти розробками та виробництвом тощо.
5. Розвиткові ініціативи територіальних громад – розвиткова інфраструктура, розвиткові місцеві інституції, програми розвитку.
6. Інноваційна система – трансфер технологій, прикладні розробки, конструкторські розробки, розробка продуктів.
7. Технологічна спроможність – роботизація, цифровізація, автоматизація, креативність, зелені технології.

План України містить пункти, суголосні з цими рушіями здатностей, але це не є фокусом Плану України, це десь вторинне — третинне.

Друге. Без докорінної зміни існуючої системи державного управління, яка надбудовувалась, вибудовувалась і відбруньковувалась від успадкованої радянської системи, ми не зможемо конкурувати як країна, як юрисдикція. Інституційна реформа органів виконавчої влади — функціональний аналіз існуючих органів, їхня зміна, створення нових інституцій, де вони потрібні, — ми не повинні казати, що “не на часі, бо війна” — ми можемо мати більше за тих самих витрат на державне управління. Принципи, процедури, системи роботи органів влади (від сервісності податкової до оцифрування процедур — що вже закладено у Плані — і це добре), — від системи оплати праці службовців, через зменшення паперології Держказначейства, до переходу на європейський PRAG з програмно-проектним фінансуванням.

Підсилюючи та розбудовуючи здатності українців, громад та бізнесу, ми маємо паралельно перебудувати несучий каркас державного управління. Під час війни — надскладно — але ми можемо неможливе. Ми здатні провести нейрохірургію власної держави, займаючись фізіотерапією українського суспільства. Такою має бути філософія Плану України для Ukraine Facility. І це має бути видно з Плану — цю філософію, ці засади, цей стратегічний підхід — без солянки ідей, без гриж мислення і пролобійованих вузьких інтересів.

Що конкретно змінити

Виходячи з цього — рушіїв здатностей та перебудови каркасу державного управління — можна дати конкретні пропозиції змін у документі:

Немає інновацій серед економічних реформ — у нас рудиментарна система інновацій (відсутній трансфер технологій, відсутня система підтримки прикладних досліджень) — без цієї системи ми приречені на сировинну економіку (а потім ключові сектори — агро та металургія). Інноваційна система (або система інновацій) має бути окремим пунктом серед Економічних реформ — трансфер технологій, прикладні розробки, конструкторські розробки, розробка продуктів, технологічна спроможність — роботизація, цифровізація, автоматизація, креативність, зелені технології. Інституції — програми — грантове фінансування університетам та бізнесу (і не лише).

Мій перелік пріоритетних політик розвитку інновацій (у ширшому розумінні — політиці розвитку науки, інновацій та технологій) є тут.

Реформа державного управління:

• Функціональний аудит ЦОВВ (для чого вони), плани змін, впровадження змін (реформи інституцій) — скорочувати штати або ліквідовувати інституції, які не потрібні.
• Створення нових інституцій (нам треба Фонд розвитку громад, Український освтіній фонд, Інспекція культурної спадщини, Український екологічний фонд тощо — у нас є потреба у нових інституціях). Див. пост про це тут.
• Відмова від функцій впровадження проектів розвитку державними органами (виключно програмування результатів та залучення підрядників на тендерах або конкурсах проектів, зменшення штату).

Управління державними фінансами:

• Адаптація системи державного фінансування (бюджетне фінансування) на принципи Європейського Союзу — операційні програми та проектне фінансування. Уможливити прозорі грантові програми з великими довгими проектами. Див. більше про це тут.
• Фінансова автономія (університети, заклади освіти, заклади культури тощо).

Децентралізація та регіональна політика

• Замість модернізації ДФРР має бути створення Фонду розвитку громад — не треба модернізовувати те, що не підлягає модернізації (дерібан бюджету у ручному режимі).
• Нам не треба впроваджувати цифрові інструменти для підтримки громад (зрозуміло, що Фонд розвитку громад має мати ІТ системи — може скористатися такими з УКФ) — нам потрібні цифрові інструменти моніторингу економічного розвитку громад з прив’язкою до фінансування Фонду розвитку громад — має бути жорсткий контроль за фінансовою спроможністю громад — зі стимулюванням глибоко дотаційних — громади мають ставати зарадними і це треба моніторити.

Фінансові ринки

• лібералізація фінансових відносин (дозволити прямі позики під відсотки — комерційні (небанківські) позики бізнесу, у т.ч. з конвертацією в капітал).
• стимулювання ринків приватного капіталу (фінансові компанії, інструменти спільного інвестування) — посівне фінансування (міноритарне), модельні фонди, спрощення та оцифрування процедур реєстрації та моніторингу.
• Створення національного цифрового ринку фінансування (платформи, біржі, — для малого, середнього та великого бізнесу, виведення на біржу тисяч компаній — почати з перших 100).
• потрібні фінансові інструменти для бізнес-янголів та соціальних інвесторів (інвестиції впливу) — зараз для цього немає інструментів (який бізнес-янгол буде отримувати ліцензію НБУ).

Людський капітал

• Найгірше прописана частина — від неістотних для документу такого рівня питань (харчування у дитячих навчальних закладах, забезпечення доступності житла) до неконкретних точкових ініціатив (розробка стратегії зайнятості, стратегії демографічного розвитку — суцільні стратегії, а де реформи).
• Реформа вищої освіти — створення Українського освітнього фонду, наповнення національної рамки компетентностей стандартами (професійними, освтініми), інше що зараз десь завершує робити Міністерство освіти та науки.
• Реформа профтехосвіти та освіти впродовж життя — драматичне розширення дуальної освіти, освітні ваучери, реформа Державної служби зайнятості.
• Культура — інституційна реформа закладів культури, реформа системи фінансування культури, реформа системи управління культурною спадщиною — див більше тут.

Бізнес-середовище

• Поступове зближення загальної та спрощеної системи оподаткування (без різких рухів з чітким курсом на однакові правила для всіх). Рішення проблеми зайнятості на умовах колективних ФОПів (нова 6-та група ФОП — колективний ФОП — коли працедавець відповідає за групу ФОПів).
• Перенесення відповідальності за соціальне забезпечення на громадянина за участі держави (сплата ЄСВ працівниками, 2-гий рівень пенсійної системи тощо).
• Розвиток екосистеми розвитку підприємництва та підтримки бізнесу у громадах.

Бльшість — це сировинні речі. Чому немає військово-промислового комплексу (вкл miltech)? Додати електроніку (мехатроніку), приладобудування (медичне обладнання, прилади для зеленої енергетики тощо) та фарма (науковоємкість і ми маємо цю галузь).

ІТ та діджиталізація мають бути ІТ та креативні індустрії — діджиталізація це не індустрія, а процес, — і він є в крос-секційних напрямках — цифрова трансформація.

Першоджерело – Medium.com

Цього тижня у Миколаєві, Україна, розпочне роботу новий офіс представництва Данії, яке взяло на себе відповідальність за відновлення постраждалого від російської агресії регіону. 

Про це заявив міністр закордонних справ Данії Ларс Льокке Расмуссен під час спілкування з журналістами в Києві у понеділок перед неформальним засіданням міністрів закордонних справ ЄС. 

«Ми відкриємо новий офіс посольства в Миколаєві. За дорученням президента Зеленського ми взяли на себе особливу відповідальність за відновлення Миколаєва та цього конкретного регіону», – заявив він. 

Міністр зазначив, що новий офіс дипломатичного представництва Данії розпочне роботу в Миколаєві вже наприкінці цього тижня. 

«Сподіваюсь, що ця зустріч продемонструє рішучу підтримку законної боротьби України за свободу та повне повернення своїх територій», – додав міністр, коментуючи зустріч міністрів закордонних справ ЄС у Києві, яка вперше відбулась поза межами ЄС. 

У березні цього року Данія та Миколаївська область підписали меморандум про реконструкцію. 

Першоджерело – The Odessa Journal